Я прожила в шлюбі з чоловіком більше двадцяти років. Мені за сорок і я збентежена тим, що, як виявилося, чоловік не був мені вірний.
Тринадцять років тому у мого Івана був роман із жінкою. Також від цих стосунків на світ з’явилася дитина, яку Іван нібито ніколи не бачив.
Тоді вони домовилися розійтися, і жінка залишиться за дитиною одна, хоча Іван не буде справжнім батьком дитини, не братиме участі у її вихованні, але матеріально підтримуватиме.
Про все це я дізналася деякий час тому, абсолютно випадково, в день народження нашого спільного з Іваном сина.
Ближче вечора мені стало щось не по собі, і я вирішила вийти в під’їзд, щоб подихати свіжим повітрям. Недалеко від нас знаходиться лавочка, на якій і сиділи наші родичі. Їх розмова мене дещо зачепила, тому я, щоб ніхто мене не помітив, стала прислухатися.
На щастя, вони мене не помітили, тож я взяла себе в руки й почала прислухатися до розмови. І ось двоюрідна сестра Івана щасливим голосом сказала своєму чоловіку, що прекрасно знає, чому мій чоловік так бігає навколо мене.
Насправді це не через велику любов та повагу, а щоб загладити свою провину переді мною, яка тягнеться вже роками.
А потім вона наголосила, що знає, що в Івана є дамочка на стороні вже багато років, і вона навіть подарувала йому сина. А я, така жінка, що все знаю, але закриваю очі, бо боюся втратити не так чоловіка, як його гаманець.
Я не знала, що думати, коли почула цю розмову. Це здавалося малоймовірним, тому що я знаю свого чоловіка, він не така людина. Я чекала кілька днів, потім не могла більше терпіти, і одного вечора це питання вислизнуло з моєї голови.
На мій превеликий подив, Іван не заперечував цього. Насправді він підсумував останні тринадцять років майже одним довгим і заплутаним реченням: вибач, ти не повинна була дізнатися, що в мене був роман. Я давно хотів тобі розповісти, але не робив цього заради тебе в першу чергу. Насправді це сталося зовсім випадково і всього один раз. Я ніколи її не кохав, а вона мене.
Після того, як вона дізналася, що чекає дитину, то сама сказала, що від мене нічого не вимагатиме, оскільки стати мамою було її мрією.
І ось вже багато років мій Іван просто час від часу допомагає сину фінансово. Ця жінка заміж так і не вийшла. Вона присвятила своє життя дитині.
Мій світ в той момент розвалився. Я стояла і не могла промовити у відповідь навіть слова. В мене був ступор. Відтоді ні вночі, ні вдень я не маю спокою.
Я не знаю, чи хочу я з Іваном розлучитися. Я не знаю, яке рішення буде правильним. Я боюся, що якщо я з ним розлучуся, він може повернутися до своєї колишньої дівчини та своєї дитини. У нього була б чудова нова сім’я, а я залишилася б тут одна з двома дітьми.
Я досі кохаю свого Івана, незважаючи на його давні “походеньки” наліво.
А що б ви робили на моєму місці?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Я чекала що ввечері, коли Яна прийде, то мене похвалить, я таки мах роботи зробила. Але була тишина, тільки онучка зацінила мою роботу, обнявши мене і поцілувавши. І ось через тиждень дивлюсь, знов все чорне. Я знов помила. Але невістці мабуть так зручно. Як на мене це дивно. Вона працює в чистоті, в аптеці. Завжди охайна з легким макіяжем, а про взуття взагалі не думає. Мені було б неприємно, а їй хоч би хни
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні