Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті.
Я з чоловіком і дитиною живемо у моїх батьків в обласному центрі, а свекри в інші області в селі. Бачимося з ними не часто, але мені цього вистачає.
Коли приїжджали до них на вихідні – мені вже через півдня погано там! Та ще й дитина чомусь не спить у них нормально, хоча дома у нашого малюка зі сном все добре. Не знаю. чому так, але факт.
Батьки Артема і його бабуся, яка живе з ними, впевнені, що вони знають усе краще за усіх, дають безкінечні поради буквально щодо всього: як мені вдягатися і за Артемом доглядати, наче він хомячок якийсь; як дитину купати, годувати, розвивати – малюку рік і чотири місяці, і вони думають, що я абсолютно не здогадуюся, що треба в такому віці дитині. Ну й так далі.
Вони впевнені, що точно знають що мені подобається, і що мені краще пасує з одягу. і неодмінно щось куплять у своєму сільському магазині 44 розміру, у той час як у мене 40-й розмір. Не реагують, якщо навіть категорично забороняємо з чоловіком щось купувати чи робити.
Свекри на словах хочуть часто бачити онука, але за рік і 4 місяці приїжджали 4 рази, при тому, що у них є машина, а у нас немає, ми їздимо автобусами.
А ці три огороди? Один біля хати і два за селом? Хочуть, що б ми їм їздили й допомагали, хоча нам з тих городів майже нічого й не треба. Мене таке якось не влаштовує. Взагалі до них їздити і витрачати час не хочу.
Чоловік постійно наполягає на тому, щоб ми їздили туди часто, я – проти, доходить до конфліктів. Я не проти, щоб він їздив сам, але Артем каже, що ми повинні їздити всією родиною, інакше батьки подумають, що я їх не поважаю, а між нами з Артемом щось не так. але чому я маю переживати, що вони там собі подумають і переступати через себе?
Я зовсім не знаю, що робити! Може це я “неправильна”, “недоросла”, адже нам з чоловіком тільки по 24 роки. Порадьте будь ласка щось! Бо мама мені каже: “Не хочеш – не їздь, це твоє життя” І мені здається. що моя мама цілком права.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.