Назар частенько випиває, і самі розумієте, що після цього твориться у нас дома. Він голосно кричить, ображає мене і мою маму, чіпляється до всього… Мені дуже соромно перед сусідами.
Мої мама і бабуся живуть в цьому будинку вже 40 років, я живу тут з народження, вже 31 рік. Начебто, завжди з сусідами були хороші відносини, ввічливі. Віталися, могли підтримати бесіду про погоду, якщо стикалися десь в транспорті. Зараз сусіди косо дивляться на нас з мамою.
Я, звичайно, здогадуюся, що вони приблизно про нас думають. Мабуть, вважають, що ми такі ж, як мій чоловік, раз живемо з ним, лаємося і не виганяємо його.
Років 10 назад над нами оселилася вкрай неблагополучна сім’я. Кожен божий вечір вони голосно лаялися, бігали по кімнатах, тупотіли, гуркотіли меблями. Я думала, що вони там всі випиваки. А потім виявилося, що пив тільки один чоловік у сім’ї, він і влаштовував скандали, а вся інша сім’я намагалася його заспокоїти і оборонялася від нього.
Зараз я розумію, що інші члени сім’ї могли бути цілком нормальними людьми, які ведуть нормальний спосіб життя, а не скандалять. Але при сварках і бійках кожен день складно з боку розібратися, що там відбувається насправді, хто правий, хто винен. Так, мабуть, думають і про нашу сім’ю тепер. “Хто знає, що там у них відбувається, але у них скандали кожен день, погана сім’я, погані сусіди, нема за що їх поважати”, – думають сусіди.
Мені важко бачити осудливі погляди сусідів. Я не можу їм пояснити, чому до цих пір не вигнала такого чоловіка. Але я дуже хочу це зробити! Спочатку мені було шкода Назара, я хотіла за нього боротися, лікувала його. Але то він пручався, то грошей не було.
Зараз мені вже взагалі не хочеться цим займатися, а хочеться скоріше розлучитися. Але тільки зараз мені вже важко це зробити, тому що у мене почалися проблеми зі здоров’ям, я не можу зараз вийти на роботу, спочатку треба лікуватися, і чи дасть це лікування щось – велике питання. А дитину годувати якось треба. Розраховувати тільки на аліменти я не можу, в житті всяке буває. Я повинна спочатку сама встати на ноги, потім розлучитися з чоловіком, піти на роботу. Словом, це не таке вже й швидке питання.
Як мені поводитися з сусідами, щоб хоч якось виправити свою репутацію? Якщо навіть зараз нічого зробити неможливо, то після розлучення, коли в нашому будинку запанує тиша, я все одно не знаю, як повернути до себе колишню повагу. Особливо мене мучать осудливі погляди сусідки знизу, у якої самої був чоловік-випивака, вона з ним розлучилася і одна ростила сина. Син уже дорослий і теж дивиться осудливо.
Мені на душі дуже важко. Чому ж вони засуджують мене, свою сусідку, а не мого чоловіка? До нього, до речі, ставлення нейтральне. Але, можливо, просто бояться здатися непривітними.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – urodazycia
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
