Мені зараз 33 роки, вже маю свою родину і двох діток. Вчора заскочив до батьків, а буваю у них, нажаль, не дуже часто, сиділи, розмовляли. Мама, перебираючи фотоальбом, знайшла якийсь папірець. Прочитавши написане на ньому, вона заплакала. У батька, який прочитав записку, теж заблищали сльози.
Я підійшов ближче і упізнав на цьому папірці свій кострубатий почерк. 15-річний я писав:
«Мамо, вдома немає хліба і молока. Я пішов мити машини до кафе, не хвилюйтеся мене, як зароблю – прийду додому».
Я згадав ті часи у 90-х роках. Вини було складні і щасливі. Вони багато чому мене начили і я їм вдячний. Як і своїм коханим батькам.
З прийдешніми святами нас усіх! Хочеться побажити нам всім вміти цінувати кожну мить і все те, що ми маємо.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
