Мені зателефонувала сусідка мами, і попросила, щоб я мамі на карту скинула пару тисяч гривень, оскільки їй нема за що купити хліба. Я тоді відразу почала дзвонити їй, писати повідомлення – але вона слухавку не брала, ігнорувала. Я ж тоді, звичайно, всім нашим знайомим і родичам написала, що не варто нічого скидати матері, мовляв у неї все добре.

Мама присвятила своє життя нам, своїм дітям. Мама по спеціальності медсестра, працювала у поліклініці. Вона була чудовою людиною, яку всі любили й поважали. На своїй посаді вона трохи заробляла, але ще інколи її просили приходити до літніх людей і робити процедури, тому “копійка” та була.

Наш батько залишив нас, ще коли ми були дуже маленькими з сестрою. Ми тоді залишилися жити у квартирі матері, яка дісталася їй у спадок від бабусі.

Ну і коли ми виросли, то закінчили школу і вступили із Наталкою до університету. А потім знайшли собі других половинок і почали жити із ними. Через кілька років у мене з’явилися діти, та й у Наталки теж. Ми частенько навідувались до мами в гості, привозили їй онуків, вона приділяла їм багато часу: гралася, читала книги.

Ну і ось колись ми вирішили зробити мамі сюрприз на її День Народження. Ми їй сказали заздалегідь, що не зможемо до неї приїхати, мовляв, роботи багато. Ну а вона ж нам сказала, що вдома сидітиме і святкувати тоді не буде. Але насправді ми вже їхали до неї з подарунками та гелевими кульками.

Коли ми приїхали, то мама відчинила нам двері, вона була здивована, побачивши нас. А потім сказала, що вона дуже зайнята, мовляв, до неї подруга прийшла, і вони самі хочуть трішки посидіти. Ну ми все ж вирішили зайти в квартиру.

Коли ми пройшли всередину, то сильно здивувалися, оскільки за столом сидів чоловік і пив чай з елегантного горнятка, які мама берегла, як зіницю ока, і вони стояли завжди в серванті “на виставку”.

Як виявилось згодом, мама знайшла собі нового кавалера. Сказати, що ми були проти такого, не скажу, нам навпаки було навіть цікаво познайомитися з Антоном Григоровичем. Але він, як побачив нас, швидко зібрався і пішов, сказавши нам, що його викликали терміново на роботу.

Тоді мама була дуже засмучена через наш раптовий приїзд. Після цього випадку вона з нами довгий час нормально не розмовляла, на дзвінки та повідомлення відповідала з трудом.

А колись я поїхала до неї в гості одна, сподіваючись заспокоїти її і сказати, що ми не проти того, що в неї з’явився новий чоловік. Тоді мені двері таки відчинив її новий чоловік, по ньому було видно, що він уже давно живе в квартирі мами. І уявіть собі, він мені ще з порога почав грубити і говорити, що матері вдома немає і що не варто більше приїжджати до них.

Зрештою, він закрив переді мною двері, ледь не збивши з ніг.

Після цього інциденту мій чоловік приїхав до тещі, щоб поговорити з Антоном Григоровичем, але вдома його не виявилося. Тоді моя мати стала на нього вигукувати, кажучи, що це я прийшла з поганим настроєм і почала погані слова говорити її чоловіку.

Тоді ми стали чекати на Антона, але так того дня ми і не зустріли, на жаль. А через пару тижнів мені зателефонувала сусідка мами, і попросила, щоб я мамі на карту скинула пару тисяч гривень, оскільки їй нема за що купити хліба.

Я тоді відразу почала дзвонити їй, писати повідомлення – але вона слухавку не брала, ігнорувала. Я ж тоді, звичайно, всім нашим знайомим і родичам написала, що не варто нічого скидати матері, мовляв у неї все добре. Після чого я намагалася ще деякий час зв’язатися з матір’ю, хоча б дізнатися, чи все у неї в порядку.

Але вона також не відповідала на дзвінки. А через пів року зателефонувала мені сама, зі сльозами і почала розповідати все: виявилося, що цей Антон Григорович мав дівчину, і вони з нею хотіли нажитися на моїй мамі.

І це робота Антона була, що мама перестала з нами спілкуватися, адже він постійно їй намовляв це робити. Він майже вмовив її переписати квартиру на нього, але вона вчасно побачила його листування з тією дівчиною. Після чого прогнала Антона зі своєї квартири.

Ми з чоловіком одразу ж сіли в автівку та приїхали до неї щоб заспокоїти. Через годинку часу на порозі з’вилася ы Наталка з усім своїм сімейством.

Словом, заспокоювали, як могли.

Слава Богу, що все ось так закінчилося!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua