Мені здається, що життя після 50 років вже й немає. І я дуже переживаю і засмучуюся, що для мене ця дата вже ось-ось. Не віриться, що жінки бувають щасливими після позначки 50.
Мені майже 50 років. Я не відчуваю цей вік на собі. Але сама цифра мене починає пригнічувати. Є робота, яку раніше дуже любила і нею просто жила. Але останніми роками я відчуваю, що «вигоріла», ходжу на роботу «на автоматі» і скоро не витримаю, напевно, і звільнюся. Я стала втомлюватися від роботи, йде багато часу на підготовку, я практично не відпочиваю, я навіть у відпустці продовжую займатися роботою. Задоволення від неї зовсім немає. І дуже-дуже хочу її залишити. Уже кілька років хочу. Тому що це не життя, вірніше, це життя для роботи, а не для себе чи своєї родини.
Та й взагалі, мені здається, що життя після 50 років вже й немає. І я дуже переживаю і засмучуюся, що для мене ця дата вже ось-ось.
Але я навіть з роботи не йду, бо дуже боюся щось міняти. Переживаю, що на новому місці може нічого не вийти, і я залишуся зовсім без джерела доходу. І ще мене лякає мій вік. Напевно, років 15-20 тому я б ризикнула розпочати свою справу, а зараз майже впевнена, що можу не витягнути. З чоловіком ми немов сусіди останнім часом, я підозрюю, що у нього хтось є, крім мене.
Не впевнена, чи можна міняти кар’єру, сферу діяльності, та й життя в такому віці? І ще. Я поки не розумію, чим саме хочу займатися. Хоча у мене є мрія. Дуже давня, з юності. Але я навіть не беруся до її реалізації, тому що мені здається, що за складом свого характеру я не досягну в цій сфері успіху, та й конкуренція велика.
Здається, що моя невпевненість – моє друге “я”. Чи можна це якось подолати? Чи є життя після 50 років?
Буду дуже вдячна, якщо поділитеся досвідом, своїм власним. Чи бувають жінки щасливими після 50?..
Автор: Тетяна
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
