У сім’ї моєї свекрухи купа боргів. Все їхнє життя це один великий кредит, який нічим платити.
Я не розумію, як банки видають їм кредити. Або все ж рідня мені прибріхує про своєї вкрай тяжке становище, або в фінансових установах все зійшли з розуму і аби кому дати гроші під відсотки в борг.
Остання історія призвела мене в такий жах, що тепер я кредит візьму тільки під загрозою виселення. І то не факт.
Одним прекрасним недільним ранком мене будить дзвінок у двері. Я напередодні пізно приїхала з дачки, вирішила день з родиною в місті посидіти, та й треба до першого вересня готується. А тут так рано в 8 ранку вже буде. Я ж сподівалася, що все проспимо до десяти.
Читайте також: РАНКОВА МОЛИТВА, ЗДАТНА ОЧИСТИТИ ВЕСЬ ПРИЙДЕШНІЙ ДЕНЬ
Відкриваю, навіть не дізнавшись, хто там прийшов. І мене зносить хвилею. Свекруха, її чоловік і невістка з дітьми, у неї їх двоє. А чоловіка щось немає, тобто сина її. У нього правда машина, так може ще просто не дійшов.
– Ви що ще спите? Нічого собі новини! Давайте вставайте! – командує свекруха.
Ну ось, зараз дітей підніме і взагалі тепер не відпочину, навіть той же годинку до дев’яти.
– Звичайно спимо, недільний ранок і я хочу відпочити, завтра рано вставати, думала хоч сьогодні посплю, – натякаю свекрухи на недоречний візит, але та непробивна як вітчизняний танк.
Поки я відповідаю вони між тим освоюються у мене в квартирі. Речі дістають, куртки вішають .. Що взагалі відбувається?
– Ой а ми свою квартиру здали і нам ніде жити, тому ми до вас поки що поселимося, тут нас все влаштовує і школа для дітей недалеко, – каже мені свекруха.
Стоп! Вони здали квартиру і будуть жити у мене? Або щось з ранку не так з моїм слухом.
– Що? Навіщо ви свою квартиру здали? – питаю невпопад.
– Олечке кредит нічим платити, нам теж важко, а десять тисяч на місяць нам якраз вистачить, ми навіть ще один можемо взяти, ви якщо що нам допоможете, – стверджує свекруха.
– А де ви у нас поміститеся, – питаю у неї, а сама думаю, що треба чоловіка будити і виганяти їх поки не пізно.
– Так діти в одній кімнаті помістяться, ми в вашу третю, в тісноті та не в образі, – примовляє свекруха.
– Ні, стоп! – кричу я.
– Що не так? – дивується свекруха.
– Ваші кредити – ваші проблеми. Ідіть поки у мене все не встали тут, я не хочу щоб ви з нами жили. Чи не для того іпотеку в тридцять тисяч плачу і в усьому собі відмовляю, щоб рідню чоловіка містити, – висловилася я.
– Так не можна, ми у важкій ситуації і нам нікуди йти. – свекруха явно прибідняється.
– У вас є дача, від міста пара хвилин, на машині доїсте. – відповідаю і збираю їх речі, відносячи до виходу.
Ті стоять і чекають команди від свекрухи.
– Ми думали, що ти нам не відмовиш у допомозі в скрутну хвилину. Ну будь ласка, там на дачі води немає, треба носити, так грубку топити, нам важко буде – свекруха вирішила натиснути на жалість.
Тільки мене жаліти нікому.
– Чи будете думати, як кредити брати, – відповідаю їй я. Непробивна я на такі штуки, знаю всі її прийоми, вже не в перший раз.
– Добре, ми підемо. Сама потім пошкодуєш, що нас вигнала на вулицю і не допомогла в скрутну хвилину. Син потім нас пустить, він врешті-решт тут все вирішує, а поки я на дачу поїду з родиною. Якщо що тепер ви нас назад привезете, – відповідає свекруха і починає все збирати назад.
– Тільки речі свої не залишайте, – відповідаю я і відкриваю їм вхідні двері. А після їх відходу відключаю дзвінок …
А чоловік як спав, так і далі спить.
