Мій брат з сім’єю виїхав жити в Голландію. Живе він там гарно, але наскільки я зрозуміла, не дають йому спокою прискладені гроші, які тато віддав мені на квартиру. З ним зв’язалася сусідка тата і сказала, що я ним зовсім не займаюся, що вона йому супи повинна носити. Але це не правда. Ми з чоловіком його кликали до себе в місто і навіть всю господарку розпродали. Та його тримає інше. – А на могилку до матері хто ходитиме? – Ось і вся розмова!
Мій брат ще перед вторгненням з дружиною і двома дітьми переїхав жити в Голландію. Рік тому вони придбали своє житло. Діти навчаються, а вони працюють.
Ми ж з чоловіком знайшли себе в Україні і не уявляємо життя де-інде.
Я сама родом з села. Сім років тому не стало нашої мами. Ми дуже важко всі пережили цю втрату. Іван приїхав на прощання, і вже після цього і забрав дружину з дітьми до себе. До того вони жили з нашими батьками.
В селі дуже багато роботи і як я не просила батька, зменшувати господарство, він не хотів.
– Мені так легше. Ну не сяду ж я під хатою на лавку. Це не життя. Я так не звик. Поки є сили, я працюватиму.
Я знаю свого тата, тому переконувати його в протилежному не стала.
Ми з чоловіком провідували тата в селі і допомагали коли була якась важка робота.
В свою чергу батько нам багато допомагав.
Він продавав городину і все складав на купку, а одного разу дав нам пристойну суму, яку вони почали збирати ще за тих часів, як жила мама.
– Іван чоловік, він собі там в Голландії раду дасть, а вам з Петром моя допомога в сам раз. Але ці гроші я даю лише на покупку житла, бо знаю я вас, молодих, на вихідних на новому авто приїдете…
Так і вийшло, що завдяки цій допомозі ми і купили двокімнатну квартиру.
Але так вийшло, що вже більше як рік часу тато себе погано почуває.
Осінню ми з чоловіком приїхали і все на полі попорали, але відразу ж попередили батька, що це був останній рік, що він садить городину. Також ми звели нанівець і всю господарку, заложивши свою і тата морозильну камеру м’ясом.
Тато сильно не пручався, бо сам розумів, що сили його покидають.
Ми з Іваном просили його переїхати до нас в квартиру.
– Сядеш собі в теплі, і будеш внуками тішитися.
Але тато і слухати цього не хоче.
– Тут моя Маруся похована. Я він неї ні на крок. Хто її кожної неділі провідуватиме. Я так не можу.
Я його розумію і поважаю його думку. Але брат здається, іншої думки і саме про мене.
В суботу ми зідзвонилися, а він почав мені витикати, що тато не може собі супу свіжого зварити, що до нього сусідка приходить і гаряче приносить. А я в той час, така безсоромна, в квартирі за його гроші живу. Я почала говорити, що кожного разу прошу тата переїхати до нас, але він відмовляється.
– То ти так просиш!, – відповідає мені брат.
Я не можу часто в село їздити бо працюю, чоловік також. Наймати людину, щоб біля тата була, також не вихід, ми не потягнемо. А тато відмовляється переїжджати.
Як нам вчинити? І як пояснити брату, що я поганого для батька не хочу?
Чомусь у всіх гріхах він звинувачує мене. В кожному його слові відчувається образа, що тато всі гроші мені віддав. Але хіба я в чомусь винна?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“