Мій чоловік має хорошу роботу, отримує тисяч 60-70 гривень зарплати. Але всю зарплату буквально за 10 днів Олег витрачає на машину, на наш заміський будинок, на себе та інше, у мене ж, вибачте, навіть на крем для обличчя і на манікюр грошей немає.
Я не працюю, бо у нам три місяці дитинці, ми стали щасливими батьками донечки Мії. Але я одразу говорила Олегу, що працювати – це не моє, я хочу бути тільки дружиною і мамою.
Я молода мама, хочеться виглядати відповідно, а мій гардероб складається з одних джинсів і однієї кофти. І ті я купила, коли сама працювала.
Після народження дитинки деякі моє параметри змінилися, є речі, які стали маленькі, а я ходжу в них, дуже не зручно. А на річницю нашого шлюбу Олег подарував брелок для ключів, а вчора прийшов з роботи, накупив собі купу кремів всяких, а мені, уявіть, гель для чищення сантехніки!
Ще добре, якби я нічого не робила, але у мене вдома завжди порядок, готові і сніданок, і обід, і вечеря, випрано завжди, та ще й половину його роботи роблю, обдзвонюю клієнтів Олега, плюс на мені ще маленька дитина.
Проблема ще в тому, що я не можу висловити своє невдоволення, характер такий у мене смирний. Олег мене запитує, чому я наелектризована й зла зла ходжу, а я слів знайти не можу, або язик сказати не повертається, ніяково мені.
Раніше я просила його на кишенькові витрати, але після численних відмов, я вже не знаю що робити. Олег відмовляє не прямо, а наприклад “ти й так гарна, сидиш вдома, туш для вій тобі не потрібна”, або ще якусь нісенітницю несе, іноді навіть “ну зароби!”
Мені навіть перед мамою соромно, вона, коли до нас приїжджала, косметику мені купила. Це дуже не правильно, адже він заробляє добре, я його дружина, а я нічого дозволити собі не можу!
Підкажіть, як вчинити, дайте якісь добрі поради! Якби не дитина, я б уже думала, щоб піти від Олега, адже зовсім не почуваюся щасливою. Не про такий шлюб я мріяла!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні