Мій чоловік пішов з сім’ї рік тому, ось просто так пішов, заявив, що зустрів іншу жінку, яку любить. Що я йому набридла, що, ймовірно, він ніколи мене не любив. А тепер у нього справжнє почуття і справжня сім’я.
Не подивився навіть на те, що я на роботу вийти поки не можу: молодшому синові було всього півтора року. Старший ходив в садок, а жити нам було нема на що. У мене одна тільки сестра з родичів та й та живе в іншому місті.
– Нічого, викрутишся, – заявила свекруха, – квартирка твоя, так що без даху над головою ти не залишилася. Скажи дякую, що аліменти мій син тобі і без виконавчого листа платить.
Так, платив, рівно чверть від своєї офіційної зарплати, яка не робила погоди в нашому сімейному бюджеті.
На розлучення чоловік не подавав, а мені просто було ніколи: двоє маленьких дітей, робота вдома у намаганні хоч якось заробити трохи грошей.
Свекруха зустрічалася з онуками раз в місяць, водила старшого 5-річного сина гуляти, агукає з молодшим. Іноді вона приносила дітям фрукти.
Тато дітей від участі в їх вихованні усунувся. Заявив, що у нього будуть тепер інші діти.
Так ми і прожили з дітьми цілий рік, ледве-ледве зводячи кінці з кінцями. Після моїх умовлянь директор дитячого садка погодилася прийняти сина в групу в 2, 5 року. Я вийшла на роботу і стало легше.
– У мого Віталіка скоро дитинка буде, – весело повідомила мені свекруха по телефону і додала, – подавай швидше на розлучення, я не хочу, щоб мій онук народився байстрюком.
Як я зрозуміла, коханка мого колишнього чоловіка була на 8-му тижні. Я сходила в суд і подала заяву про розірвання шлюбу.
А ще через тиждень з колишнім чоловіком сталася біда і з травмами лежав в лікарні. Найстрашніше було те, що лікарі не давали шансів на те, що він зможе ходити.
Свекруха плакала по телефону, я співчувала їй, все ж він був мені чоловіком. Але виявилося, що свекруха вважала інакше:
– Ти повинна забрати Віталіка з лікарні і доглядати за ним, – заявила мені мама чоловіка.
– Я? З якого, вибачте, переляку? – я була здивована цією новиною.
– Ти йому дружина, ви ж не розлучилися, – сказала свекруха, – його жінка вчора зробила…, не захотіла виховувати дитину, раз його батько не буде ходити, а ти – дружина, ти зобов’язана!
Розлучення дійсно не відбулося, засідання було відкладено через те, що відповідач потрапив до лікарні.
Я відповіла свекрусі, що мій обов’язок, як дружини, закінчилася в той момент, коли її син пішов, не озираючись, від мене і наших дітей. Його не хвилювало, що дружина в декреті, що заробітку немає. Адже за рік він і дітей не зробив спроби побачити.
– Він мене кинув, він зрадив мене і наших дітей, – сказала я, – то, що ми ще не розлучені, прикра випадковість, яку я неодмінно виправлю, а у Віталіка є ще й рідна мама, яка так любить свого синочка.
– Ти пропонуєш мені виносити після сина качки? – закричала свекруха, – Досить, з цим я покінчила, коли син був маленький. Тепер це обов’язок дружини, ти черства, невдячна. Я обов’язково розповім моїм онукам, що їх мати кинула їх батька, як тільки він став…
Просто блиск, тепер виходить, що я його кинула зараз, а не він нас, ще рік тому!
Свекруха, звичайно забрала сина з лікарні. Він хоч і важко, але йде на поправку. І нас нарешті розвели.
Тепер ходить колишня свекруха на нашу місту і розповідає всім, хто її бажає слухати:
– Ось, на старості років доглядаю за хворим сином! Дружині він виявився не потрібен! Хвостом вильнула і кинула його, навіть осиротила двох дітлахів. Які дружини нині пішли! Як чоловік здоровий і гроші приносить, так потрібен. А як хворий – забирай, мамо, назад сина.
І знаєте, багато її підтримують. Кивають співчутливо цій жінці – справжній матері. В очі мені кажуть про те, що я поступила непорядно. Хоча це саме я з дітьми не потрібна була чоловікові, коли він був здоровий.
Подруга моя радить продавати квартиру і перебиратися подалі, сестра, яка живе в іншому місті кличе до себе.
Напевно я так і зроблю…
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
