iBilingua

Мій чоловік Руслан, якому вже п’ятдесятка минула, був приємно здивований новиною про дитину. У нього це перша дитина, у мене вже четверта. Я завжди була задоволена своїм цікавим станом, хоча насправді, жодного разу його не планувала. І мені байдуже, що у дітей різні батьки. Хоча багатьом це не до вподоби, як і батькам, які більше хвилюються, що скажуть сусіди, ніж те, що я по справжньому щаслива.

Я завжди хотіла велику сім’ю. З першим чоловіком не вийшло, він одружився і на вигляд був дорослим, та в душі там “сиділа” дитина.

Якщо чесно, то ми обоє були досить безвідповідальними, але наша дочка допомогла нам дорослішати. Саме вона і дала нам зрозуміти, що ми не підходимо один одному і шлюб був великою помилкою.

Потім я знайшла “правильного чоловіка”, з яким прожила в шлюбі більше десяти років.

Ще однією дитиною ми підтвердили своє кохання. І все було б добре, та його секретарка влізла і зруйнувала наше життя. Мені на той час було тридцять років.

Деякий час я з дітьми була одна, хоча було важко.

Але раптом з’явився чоловік, який так закрутив мені голову, що я забрала своїх дітей і переїхала жити в село.

Це були чудові кілька років, протягом яких мої старші діти виросли, а я виростила ще одного сина. Але моє бачення сильно відрізнялося від бачення мого чоловіка.

Йому дуже подобалося життя поза цивілізацією. Спочатку і мені це сподобалося, але прийшов момент і мені захотілося повернутись до нормального ритму життя у великому місті.

Стосунки з трьома чоловіками, троє дітей – я думала, що на цьому я і поставлю крапку. У мене не було наміру шукати нового чоловіка.

Всі без цього дивувалися, як це взагалі можливо стільки разів у житті вийти заміж? Моя двоюрідна сестра жодного разу не була заміжня. Вона дивиться на мене, як на інопланетянина.

У сорок п’ять років в моєму житті з’явився Руслан. Сильно втомлений невдалими стосунками, заглиблений у свою роботу, а також без ідеалів.

Наші стосунки були несподіваними, чесними і чистими. Я зрозуміла, що любити ніколи не пізно. Це найпрекрасніший подарунок, який може дати нам життя.

Коли я дізналася, що чекаю дитину, я не могла в це повірити. Я думала, що для цього вже не здатна. Руслан був дуже щасливий, своїх дітей у нього не було.

Проте моя мама і його, були не задоволені – по-перше, натякали, що дитя може з’явиться на світ не здорове, бо в такому пізньому віці, а по-друге, хвилювалися, що скажуть сусіди.

Читайте також: Я забула в квартирі дуже потрібну річ сина. Не стала турбувати чоловіка, вирішила сама приїхати і забрати. Вже на самому порозі мене здивувала жіноча пара взуття. Ноги самі повели мене в спальню. Як важко мені було – словами не описати. Коли виписали з клініки, в “гості” забігла свекруха. “Радій, що він тебе не покинув! Чоловіки зараз на вагу золота. Подумай добре і пробач його. Кому ж ти, з двома “причепами”, потрібна будеш

Іноді я бачу дивні погляди в свою сторону, але я така людина, що мені байдуже. В мене хороший чоловік, то чому я не можу подарувати йому дитинку?

Я вмію висміювати себе, а бути бабусею і мамою водночас здається мені жартом. У мене є велика сім’я, про яку я завжди мріяла, і я більш ніж впевнена, що на пенсії мене будуть оточувати люблячі люди.

Я впевнено йшла до свого щастя. І я не винна, що те щастя чекало мене аж в четвертому шлюбі!

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua