Мій чоловік забороняє спілкуватися з зятем, а тому і з дочкою і внуком. Всьому виною став бізнес, в який ми прийняли Антона, як рідного сина. Але я не можу з цим погодитися, оскільки Руслана наша єдина дочка. До того ж, з ними росте наш єдиний онук. Дивує мене і те, як на це відреагували наші свати. Живуть вони бідно. Весілля дітям організували ми за свій кошт. А сваха нас навіть на ювілей не запросила
Чоловік не розмовляє з єдиною дочкою, і мені каже так робити. Але це так важко. Якби ж знали, що зять таке накоїть, ніколи б не взяли його під своє крило.
Ми з чоловіком в шлюбі більше двадцяти п’яти років.
Маємо дочку, яка вже заміжня і виховує з чоловіком синочка, нашого онука.
Але ми з ними бачимось дуже рідко, бо чоловік розлючений на зятя.
Ми прийняли Антона, як рідного сина. Він не з багатої сім’ї. До весілля працював в салоні, де фарбують автівки.
Квартири в нього не було, батьки звичайні робочі.
Але ми і слова з чоловіком не сказали. Ба більше, весілля дітям справили за свої гроші.
Наша Руслана ще до весілля жила окремо, в квартирі, яку ми купили і подарували на вісімнадцятиріччя.
В ній вони і почали з Антоном жити.
Робота в нього важка. Приходив зять з неї дуже втомлений, а іноді і без настрою.
Одного дня за сімейним столом мій чоловік запропонував зятю перейти в наш сімейний бізнес. Він радо погодився і вже за тиждень сидів у своєму кабінеті в нашій фірмі.
Справлявся зять гарно, нічого не скажеш. Він займався поставками. Все в його руках горіло. Чоловік платив йому в рази більшу суму, від тої, яку він отримував фарбуючи ті автівки.
Ми ж думали, як все добре склалося, якого зятя хорошого привела нам в дім Руслана.
Та за два роки все перекинулося з ніг на голову.
Антон зрозумів в бізнесі що й до чого, і відкрив свій бізнес, точнісінько як наш, тим самим став нашим прямим конкурентом, ми ж живемо в одному містечку.
Чоловік це сприйняв дуже важко. Спершу, навіть з дочкою і онуком розмовляти не хотів.
Я якось умудрялася бути доброю і з дочкою і з чоловіком.
На даний час зять з нами не спілкується. Дочка…, а що дочка, звісно вона йде за чоловіком.
Відносини в нас зіпсувалися.
Якщо раніше всі свята ми святкували разом, то тепер дочка навіть може не зателефонувати і не привітати.
Мені дуже шкода. Руслана наша єдина дочка. Єдиний внук не бачиться з бабусею і дідусем. А все через проблему, яку на рівному місці розв’язав наш зять.
Місяць тому у моєї свахи був ювілей, так вона нас з чоловіком навіть не запросила. Я не розумію, чому до нас таке ставлення? Ми хотіли як краще, а вийшло, як завжди.
Ми з чоловіком в той бізнес влізли заради дочки і наших онуків. Ми ж з собою все це не заберемо.
Підкажіть, як налагодити стосунки з рідними людьми?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua