Моя свекруха не перестає мене дивувати, чесне слово. Мати такі гроші, а ходити в лахмітті… в голові не вкладається. Але одяг це ще пів біди. Коли їй зламався телевізор, вона сказала, шо купувати не буде, бо це дорого. – Обійдемся з дідом!
Ми з чоловіком живемо окремо. Виховуємо трьох дітей. Старшому дев’ятнадцять, а найменшому всього сім. В нас три хлопці.
Ми з чоловіком працюємо. Я на державній роботі – медсестра, а Влад має свою будівельну компанію.
Не скажу, що грошей є дуже багато, але на нормальне життя хватає.
У Влада є ще рідна сестра. Наталі тридцять років, вона не заміжня і дітей немає. Після школи вона поїхала вчитися до Києва і там і залишилася жити.
Наталя орендує квартиру і живе ніби одна, а там хто його знає.
Свекруха зі свекром на двох мають дуже хорошу пенсію. Моїх батьків нехай ховається.
Але якщо моя мама може собі дозволити на Великдень чи інший привід, купити собі новий одяг чи взуття, то свекруха доношує все з часів “за дівки”.
Всі гроші вони переводять в долари і складають. Я спершу ніяк не могла зрозуміти, причину. А виявилося, вони з чоловіком складають гроші на квартиру Наталі, бо вона “бідненька”, одна і їй дуже важко.
Я не знаю, чи Наталя про це знає. Вона собі живе в своє задоволення.
В неділю ми приїхали до батьків Влада. Свекруха якраз з церкви йшла. Людоньки, на ній була така сукня… вся вицвіла, ще й на плечі невеличка дірка. Босоніжки також, що викинути треба. Свекор далеко від неї “не втік”.
Так соромно за них стало. Я розумію, якби не мали, але ж вони мають гроші.
Приходимо ми до хати, а на тумбочці телевізора нема.
Виявляється, він вже своє віджив, але купувати вони не будуть, бо не хочуть гроші тратити.
Через тиждень мій чоловік привіз їм телевізор, який купив за свої гроші.
Мене ця ситуація дуже дивує.
Складати в трилітрову банку долари, і ходити в лахмітті і їсти найдешевші макарони з капустою? Це взагалі нормально?
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла
- Я дуже не хочу, щоб синочок платив аліменти колишній, вона й так все хитро обставила. Все, вони для нього – перегорнута сторінка! Ми з сином не знаємо, що й робити. Після весілля молодих я дозволила їм жити у моїй квартирі. Василя на той момент вже не стало. Сама переїхала до приватного будинку. Катя наполегливо потребує грошей щомісяця. Хіба треба платити аліменти на неповнолітніх дітей, якщо віддав квартиру? А якщо її взагалі скоро чужий дядя ростити буде, вітя якийсь чи саша?
- Коли мені було 23 роки і мене в селі ніхто заміж не кликав, а мама й тато вже насідали, адже їм ще молодших треба піднімати, я поїхала зі знайомою в Польщу і там через кілька років вийшла заміж за літнього поляка. Тепер я ще молода і досить заможна вдова з квартирою у старому будинку у Кракові. Вчора зібрала речі мами й сестер – ну скільки можна? Мама пообіцяла залишити мене без спадщини
- Так, я залишила свого сина, але ж не на чужу людину, а на рідну бабусю, а сама подалася за Євгеном до Херсону. Я ж мала право на кохання. Але якщо мене Євген любив, то про мого сина і чути нічого не хотів. Та зараз все змінилося, Євген покинув цей світ, а його діти прогнали мене з квартири. Я надіялась, що Богдан подасть мені руку допомоги. Єдине, що він сказав: “Ти проміняла мене на чоловічі штани! Бачити тебе не хочу!”
- Вчора Іванка прийшла до мене на чай ввечері і розповіла історію, в яку мені важко повірити. Прокинулась вона вночі від того, що по всій кімнаті були розпилені улюблені її парфуми, які так любив Василь. Та так сильно, а Іванка говорить, що вже давно ними і не користувалась, тому здивована була, як це могло трапитись, адже в будинку окрім неї більше нікого не було. А зранку на підлозі знайшла папірці від улюблених цукерок Василя. І ось сиджу я і думаю, чи фантазія так розбушувалась, чи дійсно правда