Як тільки свекруха почула, що я переїжджаю зі своєї квартири в Романову, одразу ж поставила мене перед фактом, що тут буде жити її дочка Олена. Вона якраз на журналістику вступила. – Такий час важкий! Як добре все вийшло! Дякувати Богу! Оренду ми б не стягнули. – Та в мене і в планах такого не було. Це моя нерухомість. Тільки як їй це пояснити? Не хочу я на самих початках зі свекрухою стосунки псувати

Вона мені так прямо і сказала. – Все так добре виходить. Зараз такий час важкий, грошей нема, щоб оренду платити. А вчитися ж то Оленці треба. – Я не знаю, як маю їй відмовити.

Навесні ми з Романом розписалися. Познайомились ми рік тому, зустрічались, милувались, і надумати просто піти в джинсах до РАЦСу і розписатися. Навіть батькам нічого не сказали, взяли з собою тільки свідків.

Можливо, колись, після нашої Перемоги, ми і відгуляємо весілля, де я буду у білій сукні, а Роман у класичному костюмі. Ну, а поки ми маємо наближати Перемогу.

В мене є своя однокімнатна квартира. Коли я пішла вчитися, батьки забрали до себе дідуся і переоформили все на мене.

Я зробила невеличкий ремонт та й жила собі спокійно і навчалася.

А після весілля ми ж домовились, що жити будемо в квартирі Романа. Вона просторіша і в кращому районі.

І все б нічого, та як тільки свекруха дізналася, що я переїжджаю зі своєї квартири, сказала, щоб вона не пустувала, вона туди свою дочку поселить, бо та якраз школу закінчила і поступила в університет на журналістику.

Ви розумієте, вона мене не запитала, чи можна? Чи я не проти?, а просто поставила перед фактом.

– Все так добре вийшло. Я ж думала, де моя Оленка жити буде, коли поступить. Квартиру брати в оренду я не потягну. Ну хіба ж не щастя?, – сказала сяюча свекруха.

Я в той день нічого не відповіла, але, схоже, її це не бентежить.

Я попросила Романа, щоб з нею якось мирно поговорив, але не знаю, що з того всього вийде.

Я б хотіла розпорядитися своєю квартирою по-своєму, а не догоджати свекрусі і Олені.

Читайте також: Мама попросила приїхати в село, бо великий урожай огірків, треба консервувати, а її рука в банку не влазить. Ми й приїхали всім сімейство. Під час роботи зрозуміла, що не хватає мені кришок. Я ще в двері сільського магазину не зайшла, як почула обурений голос сусіда. – О, приїхав! Сидить тут. Чого не їде свій регіон захищати? То наших хлопців туди забирають, а його чомусь минають. – Річ в тім, що мій Віктор з Луганська, але вже шістнадцять років ми живемо у Львові

В такий важкий час, як вона каже, я її краще орендарям здам. Все якихось пару тисяч буде, бо Олена не знати, чи за комунальні платити буде. Та й як мої батьки на це відреагують, хтозна. Вони ж діда доглядають…

Я не можу їй прямо відмовити, бо не хочу з самого початку псувати з нею стосунки. Якщо чоловік не вирішить, то таки цьому не минувати…

як пояснити свекрусі, що я не хочу віддавати свою нерухомість її дочці? Що я хочу розпоряджатись нерухомістю на свій лад?

Автор – Наталя У.

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua