iBilingua

Невже свій буває гірше ворога? Ніколи б не могла подумати, що так станеться у нашій сім’ї.

Я після весілля пішла у невістки, як кажуть у народі: на все готове. Батьки чоловіка збудували дім у важкі вісімдесяті. Дещо потрібно було змінювати – розпочали косметичні ремонти, деякі меблі поміняли і так почали жити з чоловіком. Старались, дбали.

У мого чоловіка Івана була рідна сестра Іра (жила у сусідньому селі), вона часто приїжджала до батьків і дивилась, як ми живемо, що робимо. Дещо навчала – “це так, це не так”. Свекруха підтримувала Ірину.

А я жалілась Івану: “Чому вони обидві так ставляться до мене?” На що Іван відповідав: ” Катю, не звертай уваги, вони так невістку вивчають”.

Послухала я чоловіка, та завжди була неспокійна, коли мала приїхати Іра. Відчувала таку негативну енергію від неї, що не можу передати. От є люди – “енергетичні вампіри” – це про сестру чоловіка.

Ще у неї був син Мирон, який частенько приїжджав з нею в гості. Був теж такий зверхній, завжди добре дивився, де ми що ставимо, звідки беремо певні речі.

Спочатку не звертала уваги на таку поведінку Мирона, але коли почали пропадати речі у хаті – це дуже насторожувало.

Ніхто не знав у чому причина. Дідо з бабою відчули, що пропадають кишенькові гроші. Спочатку вони про це мовчали. Та стався ось який випадок.

Мій Іван продав машину, бо потрібні були гроші на лікування, а половину грошей заховав. Коли ми десь їхали з чоловіком, то нашу кімнату зачиняли, ключ ховали у звичному місці.

Так зробили і тих вихідних, коли поїхали до моїх батьків, щоб сказати гарну новину, що чекаємо на первістка. Радості не було меж. Мої батьки були щасливі!

Побувши трішки вдома, набралась позитивних емоцій. Та час було повертати. Не думала я, що так буде важко. Коли ми повернулись – нічого не зауважили, лише на другий день, коли Іван збирався на роботу, потрібні були гроші, а грошей не було на місці.

Що ми тоді пережили- вам не передати. Іван не хотів вірити в те, що я говорила йому про Мирона. “Катю, не може бути цього, він мій похресник, я йому всім догоджав, де б він взяв таку суму!”

Шукали день – другий, а грошей не було. Потім свекруха зізналась, що кишенькові часто пропадали. Іван довго не думав і поїхав до сестри, щоб поговорити.

Іра спочатку все заперечувала, але потім молодший її син Олег все розказав: як Мирон його підмовив бути учасником цього вчинку. Мій Іван мало з розуму не зійшов, сказав повернути все до копійки, та Мирон всі гроші вже протринькав ,”розпустив на розважальні ігри”.

Читайте також: Мій чоловік забороняє спілкуватися з зятем, а тому і з дочкою і внуком. Всьому виною став бізнес, в який ми прийняли Антона, як рідного сина. Але я не можу з цим погодитися, оскільки Руслана наша єдина дочка. До того ж, з ними росте наш єдиний онук. Дивує мене і те, як на це відреагували наші свати. Живуть вони бідно. Весілля дітям організували ми за свій кошт. А сваха нас навіть на ювілей не запросила

Ми тоді місяць не могли оговтатись, не хотіли нікого бачити. Не могли усвідомити, що такий Мирон – стільки зробить нам. Іра теж потім сказала, що немає звідки повернути, бо розрахувалась з роботи, а її чоловік роками в чарку заглядав, тому ми зрозуміли, що пропали наші гроші назавжди.

Не дай, Боже, нікому таких родичів!

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua