У мене є син від колишнього чоловіка, який покинув нас незабаром після народження нашого сина. Відтоді Олег не цікавився ним, відвідуючи його в середньому двічі на рік.
Він надсилав аліменти щомісяця, але ніколи не давав нічого додаткового (наприклад, подарунок на Миколая чи день народження).
Після цього я вийшла заміж, у нас з чоловіком ще двоє дітей, всього троє, чоловік завжди приймав мого сина за свого, ми завжди функціонували як нормальна сім’я, зараз діти виросли і живуть своїм життям, тільки молодший досі з нами.
Олег також вдруге одружився через довгий час і в них народилася дитина. Під час тих стосунків він з допомогою своїх батьків, наскільки я чула, побудував будинок, який був зареєстрований тільки на нього. Дружина була прописана у своїх батьків, не знаю чому.
Гроші в будинок йшли лише від Олега і його батьків.
І ось три місяці тому його раптово не стало. І виникло питання по спадщині.
Я вважаю правильним, що мій син повинен отримати половину будинку, а іншу половину – його другий сина, але батьки Олега зараз сильно тиснуть на мого сина, щоб він відмовився від своєї частки будинку на користь свого молодшого брата, що він більше нічого не отримає, що тоді у нього не буде мами, де жити, і що він сам вже почувається добре.
Молодшому братові зараз 10 років, вони з мамою живуть в тому будинку і не мають куди йти, і вони не мають грошей, щоб заплатити моєму сину за цю частку.
Правда, мій син отримав від мене квартиру, коли він закінчив навчання, потім 2 роки тому я подарувала йому будинок після батьків в селі, так що йому ця частка не дуже потрібна, але знову ж таки він отримав все від мене, так чому він повинен відмовитися від частки свого батька?
Я так розумію, що, на відміну від нього, його молодший брат мав свого тата, він отримував його любов, турботу та час, а мій син на все це збіднів, то навіщо відмовлятися від свого майна?
Син незадоволений ситуацією, що склалася, і не знає, як себе вести. Що йому порадити?
Що робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua