У мене є син від колишнього чоловіка, який покинув нас незабаром після народження нашого сина. Відтоді Олег не цікавився ним, відвідуючи його в середньому двічі на рік.
Він надсилав аліменти щомісяця, але ніколи не давав нічого додаткового (наприклад, подарунок на Миколая чи день народження).
Після цього я вийшла заміж, у нас з чоловіком ще двоє дітей, всього троє, чоловік завжди приймав мого сина за свого, ми завжди функціонували як нормальна сім’я, зараз діти виросли і живуть своїм життям, тільки молодший досі з нами.
Олег також вдруге одружився через довгий час і в них народилася дитина. Під час тих стосунків він з допомогою своїх батьків, наскільки я чула, побудував будинок, який був зареєстрований тільки на нього. Дружина була прописана у своїх батьків, не знаю чому.
Гроші в будинок йшли лише від Олега і його батьків.
І ось три місяці тому його раптово не стало. І виникло питання по спадщині.
Я вважаю правильним, що мій син повинен отримати половину будинку, а іншу половину – його другий сина, але батьки Олега зараз сильно тиснуть на мого сина, щоб він відмовився від своєї частки будинку на користь свого молодшого брата, що він більше нічого не отримає, що тоді у нього не буде мами, де жити, і що він сам вже почувається добре.
Молодшому братові зараз 10 років, вони з мамою живуть в тому будинку і не мають куди йти, і вони не мають грошей, щоб заплатити моєму сину за цю частку.
Правда, мій син отримав від мене квартиру, коли він закінчив навчання, потім 2 роки тому я подарувала йому будинок після батьків в селі, так що йому ця частка не дуже потрібна, але знову ж таки він отримав все від мене, так чому він повинен відмовитися від частки свого батька?
Я так розумію, що, на відміну від нього, його молодший брат мав свого тата, він отримував його любов, турботу та час, а мій син на все це збіднів, то навіщо відмовлятися від свого майна?
Син незадоволений ситуацією, що склалася, і не знає, як себе вести. Що йому порадити?
Що робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Містечко у нас невелике, всі знають одне одного. Я не заміжня, мені 26 років. Молодий чоловік років тридцяти. У симпатичному коричневому піджаку. Соромитися я не стала. Кавалер замовив собі якийсь коктейльчик і цілив його протягом усього вечора. Я ж попросила у офіціанта шашлик, гарнір, тарілку морепродуктів та морозиво. Погляд мого Олега з розслаблено закоханого став тривожним
- Три роки тому від мене пішов до іншої чоловік. Я з двома дітьми відмовилася від аліментів але залишилася в квартирі свекрухи. В цьому ж будинку живе нездоровий старший брат колишнього чоловіка. Вчора прийшла Антоніна Василівна. Або я зголошуся на її умову, або збираю з дітьми речі
- Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться
- І тоді мама покликала нас з братом на серйозну розмову. Вона змогла сплатити собі дорогу, а решту поділила між нами з братом. І поїхала на роки доглядати старих синьйорів. Наступного дня після того, як я дізналася, що чекаю дитину, мама оголосила нам з братом про те, що вирішила повертатися. Квитки вже куплені, тож чекайте, діти дорогі. І це була хороша ідея, що я не взяла з собою чоловіка, так він не побачив моїх сліз
- Я ще не заміжня, без діток. Кілька років тому виїхала з нашого селища на Херсонщині в Київ. А минулого року довелося забрати до себе в орендовану квартиру маму й тата, самі розумієте, чому. Вже сім місяців я віддаю батькам половину зарплати, а сама живу фактично у злиднях, більше немає сил