Мене звати Оксана. Мені сорок років. Я живу в селі, в п’ятдесяти кілометрах від райцентру. Колись у мене була повна сім’я, але кілька років тому я овдовіла. Синові, Юрі, тоді було всього десять років. Довелося мені ростити його самій. Я зробила все, щоб мій син виріс добрим і порядним, і ось до чого це призвело.
Після дев’ятого класу Юрко вступив до будівельного технікуму в райцентрі. Жив він тепер там, додому приїздив тільки у вихідні, і то не на кожні. Навчався мій хлопчик добре, але от в особистому житті, як виявилося, накоїв справ…
Після закінчення другого курсу син, як зазвичай, мав приїхати додому в село на канікули, але щось затримувався. Приїхав Юрко раптово, через два тижні після закінчення навчання, і не сам.
Коли я відкрила двері синові раннім літнім ранком, то подумала, що ще не прокинулася і мені ввижається. В руках у Юрка був конверт з новонародженою дитиною.
– Знайомся, мамо, це Вероніка!
– В сенсі? Чия це дитина, синок?
– Моя… Вибач, мамо, я не міг залишити її в лікарні…
Мені здавалося, що це сон, і я досі сплю. Я закрила очі, кілька разів струснула головою і, про всяк випадок, ущипнула себе. Розплющивши очі, я побачила те ж саме: син ніжно тримав в руках доньку і цілував в крихітний носик.
– Юро, а може ти мені розкажеш, що трапилося і звідки у тебе ця дівчинка?
– Розповім, звичайно…
Син почав свою розповідь.
Відразу після вступу до технікуму він познайомився з Аліною. Вона вчилася в іншій групі і сподобалася Юрі. Аліна відразу здалася синові якоюсь особливою, у неї не було модного одягу і яскравого макіяжу, як у інших дівчат. Скоро Юра дізнався, що ця дівчина з дитячого будинку. Через деякий час вони почали зустрічатися. А потім син поїхав на літні канікули…
Коли у вересні Юра повернувся, то дізнався, що його дівчина у розпачі, вона злякалася, що він її покинув. І ось тут, на доказ справжнього кохання, у Юри і Аліни почалися справжні дорослі відносини, які незабаром обернулися очікуванням дитинки.
Юра боявся зізнатися мені, що збирається одружитися. Вони з Аліною вирішили дочекатися вісімнадцятиріччя обох, щоб одружитися. Дитина ж мала народитися на початку червня, як раз перед канікулами. Але сталося непередбачене: Аліни не стало під час народження дитини… Виявилося, що народжувати їй було протипоказано.
Юрі довелося зробити неможливе, щоб забрати доньку. Він в прямому сенсі ночував під вікнами лікарні і домігся того, щоб маля не відправили до будинку маляти, а віддали йому. Завідуюча зглянулася над нещасним хлопцем і допомогла оформити дитину на нього.
Дізнавшись про цю сумну історію, мені нічого не залишалося, як прийняти внучку.
Юра перевівся на заочне і почав працювати у нас в селі на фермі. Доньку він дуже любить і піклується про неї. Мені здається, він бачить в ній риси коханої дівчини… Ось такий порядний виріс у мене син. Я ще молода, у всьому йому допомагаю і сподіваюся, що він ще зустріне свою долю, хорошу дівчину, яка покохає його з донечкою.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
