Мій син ще до 24 виїхав на заробітки в Ізраїль. Я розумію, троє дітей, будівництво будинку, молода дружина – треба багато грошей. Я допомагала Наталі з онуками, а коли минув рік, вирішила невістка до нього поїхати. Вона також з будівництвом зв’язана – маляр штукатур. Відпустила, хоча важко мені. І ось вже який місяць вона там. Повертатися поки не планує, а троє дітей на мені.
Мій син все своє життя на тих заробітках. Вони з дружиною будуються в селі, тому гроші потрібно. Окрім всього в них з Наталкою троє дітей, яких треба одягати, годувати і доглядати.
До повномасштабного вторгнення наш син працював в Ізраїлі на будові. Невістка в мене також в будівельній сфері, вона маляр штукатур, але Наталя була в цей час з дітьми.
Я живу неподалік від дітей, тому часто допомагала Наталі, чи онуків завести на гуртки, чи забрати зі школи.
Але коли минув рік з повномасштабного, Наталя надумала їхати до чоловіка, бо і він і вона – скучили.
Син попросив побути з дітьми. Я погодилася, а що робити, треба їм допомагати.
Чоловік мій дома залишився, а я перевезла деякі речі і стала жити з онуками в їх квартирі.
І ось вже який місяць Наталя не повертається. Все мене тішать, що зароблять разом багато грошей, що роботи там зараз багато.
Я все розумію, але чоловік мій вже злиться. Каже, що мене найняли безкоштовною нянькою.
Онуки ще не дорослі, за ними треба доглядати, а я вже не маю сил…
Я розумію, що сину зараз не варто повертатися, але невістка б мама трохи совість…
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
