Місяць тому ми хрестили синочка моєї кращої подруги. Але я досі оговтатися не можу, як все цинічно! Я ж думала все по-людськи і я одна хресна мама, але в храмі на мене чекали величезна несподіванка і “сюрприз” не те слово.

Та про все спочатку.

Я завжди вважала, що хресні мама й тато повинні любити дитину як рідну, вчити її розуму і допомагати на життєвому шляху.

І ось найкраща моя подруга Таня запросила мене на хрестини своєї новонародженої малечі – синочка Арсенія. Ми дружили ще зі школи і скільки себе пам’ятаємо, хотіли стати кумами. Ми знали, що, що б не трапилося, ми завжди підтримаємо одна одну й ніколи не покинемо.

Мені було дуже радісно, адже стати хрещеною матір’ю – це велика честь. Саме я триматиме дитину в храмі, перш ніж дитина отримає своє духовне ім’я. Я вже планувала витратити на подарунки для малечі практично всю свою зарплату. Не лякало навіть те, що мені самій доведеться значно утиснутися в потребах.

Ми з Тетяною активно обговорювали всі частини хрещення. Яким буде ресторан, одяг, яке вбрання для маленького. Жодних дивностей чи незрозумілих пропозицій не звучало. Хресними станемо я і Стас – найкращий друг чоловіка Тані. “Чудова зібралася компанія”, – подумала я тоді.

Підготовка до свята йшла повним ходом, але раптово я помітила якусь зміну настрою Тані. Вирішила, що молода матуся просто хвилюється.

Просто Таня якось неохоче відповідала на мої запитання, рідше почала дзвонити. Але я все одно списала це на підготовку до урочистостей. Та коли настав день хрещення, я просто зніяковіла, щиро кажучи.

Коли я приїхала у храм, там стояла ще одна хрещена матуся. Причому явно головніше за мене, бо дівчина вже тримала Арсенія на руках. Я відчувала, як сльози починають збиратися в куточках очей, горло стиснула невидима грудка і защипала в носі.

Як же так? Я всю душу вклала у цей день. Витратила усі свої гроші на подарунки. Як же мені тепер прожити до наступної зарплати?

Вже потім я з’ясувала, що хрещеною мамою малечі стала начальниця чоловіка Тані. Пара подумала і вирішила, що така кандидатура зможе дарувати хлопчику недешеві подарунки мало не щодня. «Вона своїх дітей мати не може, тож чоловік вигадав цей хитрий план», – сміялася Таня.

Мене це дуже зачепило й підкосило, не було вже сил нормально радіти урочистості. Якось я відсиділа час у ресторані і пішла. Ні, мені не було шкода грошей. Я не могла зрозуміти, як Таня могла так зі мною вчинити і взяти в куми чужу жінку.

Якщо чесно, я дуже сумніваюся, що хитрий план Тані спрацює. Ця жінка не любитиме хлопчика так сильно, як я.

І я таки мала рацію. Начальниця чоловіка Тані, яку похапцем зробили головною кумою, взагалі не цікавиться маленьким Арсенієм, жодного разу ще не подзвонила. Дорогих подарунків вона дитині також не подарувала.

Для цієї пані хрещення стало просто гарною церемонією. Але я змогла переступити через свою образу на подругу і старюся стати найкращою хрещеною матусею для хлопчика.

Просто я переконана, що кількість грошей у гаманці чи на банківській карті навряд чи змусить сильніше любити свою хрещену дитину. Тільки справжня турбота, доброзичливість, відданість та увага потрібні малюкам.

Набагато краще, якщо хрещені будуть гратися, спілкуватися з малюками, проводити час разом. Подарунки – це чудово. Але чи можуть вони замінити теплі душевні спогади про чудовий час, проведений з близькими людьми? Думаю, що навряд чи.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.