fbpx

Місяць тому у мене був день народження і мій Євген подарував миле щенятко Йорка. Навіть не уявляю, як вам описати, яка я щаслива була в цей день, і як сильно я до нього прикипіла сьогодні. Так, погоджуюсь, це наче ще одне дитя. Та воно приносить радість нам усім в хаті. Лише моя мама постійно бурчить і невдоволена. Адже щодо тваринки в хаті в неї своя думка. Та все б нічого, якби вчора я не побачила цю “картину” на свої очі. Як маю тепер з цим жити?

Зі своїм Євгеном ми коли побрались, то відразу вирішили, що житимемо з моїми батьками, а відтак мій чоловік пішов у зяті.

У нього вдома залишався молодший брат, а у мене нікого не було, тому питання вирішилось саме по собі.

Ми з самого початку говорили, що хочемо велику сім’ю, щоб було багато діток, а не так, як у мене в дитинстві, я росла сама і весь час мріяла про братика чи сестричку, яких мені батьки так і не подарували.

На даний час ми батьки трьох чудових діток. Старшенька у нас Ангелінка, середущий у нас синочок Дмитрик і молодша Анастасійка.

Скажу відверто, моя мама не в захваті від того, що я багатодітна мати. Вона постійно мені говорить, що це дуже важко і величезні витрати. А я щаслива, і отримую тільки задоволення від своїх діток.

Так, мій чоловік гарно заробляє, я собі можу дозволити не працювати. Тому приділяю максимум уваги освіті своїх діток.

Якось я розповіла своєму Євгену, що з дитинства мріяла про собаку, а батьки мені не дозволяли, говорили що це зайва морока і собака має жити на дворі, а не в квартирі.

Місяць тому у мене був день народження і мій Євген подарував мені миле щенятко Йорка.

Навіть не уявляю як вам описати, яка я щаслива була в цей день, і як сильно я до нього прикипіла сьогодні. Так, погоджуюсь, це наче ще одне дитя.

Читайте також: Свого сина Галина Петрівна не виховувала. Принесла “в подолі” і віддала своїй мамі. Мій чоловік виріс такою чудовою людиною завдяки бабусі. Дай Бог їй здоров’я. І коли в нас народилася дитинка, свекруха, яка вела не дуже гарне життя, почала мене вчити, як виховувати Миколку. Бо бачте, він мені колись на голову вилізе. – Надто сильно ти про нього піклуєшся. Самостійним він ніколи не стане!

Та воно приносить радість нам усім в хаті. Лише моя мама постійно бурчить і невдоволена. Адже щодо тваринки в хаті в неї своя думка.

Вчора застала таку картину, як мама ногою штовхнула нашого собачку, ім’я якому ми дали Фантик. На всі мої прохання мама не реагує, а коли я везу пухнасте чудо до ветеринара, вона сильно злиться і не перестає бурчати, що я витрачаю на нього великі кошти.

Як її переконати, що це такий же член сім’ї як і ми всі і він нам дуже потрібен, адже дарує нам радість і позитив.

Можливо, у вас були схожі ситуації, і ви маєте для мене дієву пораду?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page