Я хотіла б знати, чи є у когось така ж проблема, як у мене, і якщо так, що з цим робити, як з цим боротися.
Мені 30 років, виховуємо з чоловіком півторарічну донечку. Я живу (на щастя) в протилежному районі міста від своїх батьків.
Зустрічаємось 1-2 рази на місяць. Мої батьки завжди були дуже суворі зі мною. Навіть не хочу описувати, що і як було. Мене завжди зрівнювали з кимось кращим.
Я не розуміла, чому діти, з якими мене зрівнюють, розумні, а я не така. Хоча, на справді, просто так думали мої батьки. Один Бог знає, як мені було важко з такими батьками.
Тепер “перемотаймо” вперед до сьогодення… У мене є коханий чоловік, донечка, і онлайн робота, з якою я можу заробляти навіть будучи в декретній відпустці. Живемо в будинку чоловіка, одні, без його, і не дай Бог, моїх родичів.
З чоловіком в нас гарні відносини, і поки не приїжджають батьки, в нашому будинку мир, любов і гармонія.
Мої батьки живуть в своїй квартирі, і, особливо влітку, коли жарко, вони люблять приїхати до нас з ночівлею, щоб відпочити.
Але як тільки батьки з’являються на нашому порозі, я знов почуваюсь маленькою дівчинкою, яка все робить не так.
За словами моїх батьків, у мене в будинку неймовірний бардак, пил, бруд, і не свіже повітря.
Але насправді все не так.
Коли мама щось робить на моїй кухні, вона злиться, що в мене тупі ножі, що в мене нема в холодильнику свіжої зірваної зелені, що забули купити сметану і тому подібне.
Але ж я не екстрасенс, що повинна знати наперед, що вона хоче в мене приготувати і купити для цього сметану.
Інколи бувало таке, що вони приїхали нас провідати, але через пів годинки мама в нервах каже до тата, їдемо додому, бо я в такому бардаку знаходитись не можу.
При цьому ще раз наголошу, що у нас в будинку чисто, я прибираю постійно, а особливо до їхнього приїзду. Я ретельно вичищаю “дамські кімнати” , ванну, душ, витираю пил, пилосошу, мию холодильник і кладову (вони всюди заглянуть).
Перед їхнім приїздом я готую для них окрему кімнату.
Мій чоловік підмітає доріжки надворі але мамі і татові все одно ми догодити не можемо. Зазвичай їх турбують такі речі, як: засохлі краплі води в душі, пил на верхньому краю дверей, пил під шафою, коли нахиляєшся і дивишся.
Я декілька разів виходила з себе і просила не бути “ревізором” в нашому будинку, та після таких “розмов” батьки тиждень, а то і більше зі мною не розмовляють.
Зараз я стараюсь просто мовчати, хоча це не легко.
Наприклад, коли я готувала крайній раз їм сніданок вранці, моя мама прокинулася разом зі мною о восьмій ранку, кажучи, що вона хоче почати готувати обід, а в мене немає чистих каструль (вони ще були в посудомийній машині).
Мій чоловік також розуміє, що батьки не бачать у мені нічого позитивного і тільки критикують. Його теж таке життя не влаштовує, але він тримається.
Коли у мене телефон на гучному зв’язку, і він чує, як батьки зі мною розмовляють, то каже, що в мене стальні нерви, і він так би не зміг, і вже давно б кинув телефон через вікно.
Місяць тому в мами був ювілей. Я замовила їй торт. Та замість того, щоб мені подякувати, вони мене розкритикували і попросили більше такого не робити.
Мені було дуже неприємно це чути. Торт був доволі дорогий, гарно прикрашений і надзвичайно смачний.
Я не знаю що робити. З одного боку, я не хочу повністю втрачати зв’язок з батьками, а з іншого – чи потрібні вони мені такі?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua