Мого коханого чоловіка Назара раптово мсне стало три місяці тому. Я залишилася з двома дітьми: п’ятирічною Наталочкою і чотирирічним Івасиком, кредитами і дуже розумною свекрухою, яка вже на
прощанні з чоловіком мені почала розповідати, що і як треба ділити.
Якраз проводили Назара у останню дорогу. Я себе не пам’ятала: я залишилася сама з двома дітками, кредитами. Саме йшла служба, як до мене підійшла мама Назара. Я якось одразу і не зрозуміла, про що вона. Квартира?.. Оце знайшла момент – прощання з сином!
Щиро кажучи, я і раніше Вікторію Василівну не завжди розуміла, а після такого вчинку взагалі розмовляти і бачитись з нею не хочу, не бажаю, щоб вона з дітьми зайвий раз бачилася.
Справа у тому, що маму Назара цікавить квартира, в якій ми з дітьми зараз живемо. Вона належала чоловіку, свого часу її подарувала Назару бабуся по батькові. Тобто, за великим рахунком, у свекрухи ніяких особливих прав на цю квартиру немає. Тим більше, для нас з дітьми це зараз єдине житло.
Та Вікторя Василівна свято переконана, що квартиру ми маємо звільнити, оскільки це її подушка безпеки на старість. Раніше Назар їй допомагав, а тепер доведеться самій розбиратися зі своїми потребами, а вони у неї не малі: і в салони любить сходити, і на відпочинок раз-два на рік злітати.
Дивлячись мені в очі, Вікторія Василівна під час церемонії прощання з власним сином констатувала:
– Ти ж мене доглядати не будеш на старість? Ще заміж вийдеш, і це нормально. Але я про себе сама і думаю відтепер.
До слова, у мене ще залишилися кредити від Назара, які я тепер маю виплачувати. Один кредит брали на ремонт, його майже закрили, залишилося 15 000 гривень. А другий кредит на 50 000 брали, коли з’ясувалося, що свекруха вже досить довго не платить за квартиру. Коли дійшло до
крайньої точки, то до кого вона в сльозах прибігла? Звичайно, до Назара.
Вікторія Василівна божилася і присягалася, що буде якісь гроші з пенсії виділяти і віддавати за кредит, але вже тоді це здавалося казкою. Тобто, за комуналку вона не платила, бідкалася, що грошей не вистачало, а тепер раптом почне гроші віддавати? Звичайно, що ані гривні, вона нам не віддала. Мені зараз залишилося виплатити ще 25 000 по цьому кредиту, плюс по тому 15 000.
У мене голова йде обертом від думок, як далі крутитися, діток утримувати, жити і вдягатися на щось. Йти на орендовану квартиру з дітьми зараз взагалі для мене не варіант. Та й не хочу я. Ми з чоловіком
разом цю квартиру обживали, ремонт робили, сюди діток принесли, це мій дім і моїх дітей. А якщо убік лірику, то я сюди чимало своїх грошей вклала, ремонт робили на совість, тому в кредит і влізли.
Але Вікторія Василівна не заспокоюється. Сама мені телефонує мало не щодня, ще й всю рідню на вуха поставила. За її словами, квартира взагалі її, а невістка нахабна з’їжджати не хоче.
Ходила я проконсультуватися з юристом, він сказав, що за законом вона таки має право на якусь частку, але не на всю квартиру, це точно.
Спеціаліст сказав, що краще домовитись з мамою чоловіка по-людськи, адже на суди вона витратить більше, ніж отримає. Та й мені зайві гроші витрачати ченс?
Під час нашої недавньої останньої зустрічі я це все і пояснила Вікторії Василівні. Намагалася зі свекрухою говорити спокійно і зважено. Пояснювала, що віддам їй певну суму грошей, аби не витрачатися на всю ту тяганину судову. І що ви думаєте? Пані таку виставу влаштувала, що я вирішила іти до кінця. Хоче спадку? Що ж, отримає, але я стоятиму за кожну копієчку, заради себе і моїх з Назаром дітей. Як там говорять, з вовками жити – по вовчі вити. Я не сама, у мене діти. Заради них усе витримаю. Я вірю, що правла на моїй стороні.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
