Моя дочка 6 років тому поїхала в Іспанію на заробітки, там вийшла заміж і залишилися. Я у квітні поїхала до неї. Чоловіка не стало, а самій лячно в Україні. Вирішила відгукнутися на запрошення Улянки, допомагати їй там з онуками-погодками.

Я випала в осад від того, що побачила в цій країні!

Наприклад, у дитячому садочку, який відвідують мої онуки, малюки сплять просто у взутті, ніхто їх не перевзує!

Особливості виховання дітей взагалі дуже мене бентежать. Є чому здивуватись!

Ми звикли, що поряд із дитячим садком обов’язково є прилегла територія з дитячим майданчиком. І діточки за хорошої погоди можуть проводити чимало часу на піску чи зелених галявинах, гратися та гуляти.

Але якщо подивитися на звичайний іспанський садок для маленьких діток до 3 років, то він може розташовуватися прямо в квартирі або в приміщенні, призначеному під офіс або навіть магазин. Само собою, жодного дитячого майданчика такий садок не має. А найкраще, на що можна розраховувати, то це на наявність власного п’ятачка з парою гірок. Куди це годиться?

Якщо ж шукати дитячий садок із ігровим майданчиком, зеленою зоною та іншими радощами, до яких ми давно звикли, то ціна, як пояснила мені Улянка, неприємно здивує. Та й далеко не в кожній місцевості можна знайти таку «розкішну» установу взагалі.

Найменші діти сплять у звичайних ліжечках з бортиками. Що ж до дітей старшого віку, то їм купують невеликі матраци. Коли настає час післяобіднього відпочинку, іграшки ховають, а матраци розстеляють прямо на підлозі!

У результаті діти сплять одягнені та взуті, без жодної зміни одягу на цих матрацах. Причому всім задоволені і чудово почуваються.

Де ви в Україні побачите таку нісенітницю?Я, людина радянського загартування, дивлюся на таку картину великими з переляку очима.

Дивує і те, що дітей вихователі привчають сідати на будь-яку поверхню. І трохи ніяково, коли дивишся, як іспанська молодь сидить то на холодному асфальті, то на траві, то просто на підлозі метро. І бере початок ця звичка якраз у садочку, а у школі вона лише закріплюється!

Хоча нас завжди вчили якраз протилежному. І ми діткам пояснюємо, що на підлозі сидіти в жодному разі не можна. А вже сідати на якусь холодну поверхню на зразок бетону, це взагалі в жодні рамки не лізе.

Якщо подивитися список речей, які завжди повинні бути у дитини з собою, то і тут є цікавості. Наприклад, маленькі іспанці вже в дитячий садок зобов’язані тягати із собою дезодорант чи духи. Зачісуючи дитину, виховательки поливають її голову парфумом. І батьківські претензії в цьому випадку зрозумілі не будуть, адже ж від дитини має добре пахнути. Абсурд якийсь, чесне слово.

Все ж таки муніципальних дитячих садків, дешевших, в Іспанії не так і багато. Тому найчастіше батькам доводиться віддавати дитину до приватного садка, за який потрібно платити близько 500-1000 євро. Так робить подруга моєї Улянки. Хоча умови там майже такі самі, як і в державних, де потрібно викладати 100–200 євро на місяць. Проблема лише в тому, що черги до державних садків надто великі. Тому далеко не всім вдається туди потрапити.

А ще іспанські малюки часто й зовсім до дитячого садка не ходять. І соціальні служби не набридають, з’ясовуючи, чому дитина не відвідує садок і чим він взагалі займається цілими днями. А тому тут іспанські батьки мають певну свободу вибору. Ось це, звичайно, чудово.

А взагалі мрію, як тільки все втихомириться на Батьківщині, повернутися. Бо як не крукти, а де народився – там і згодився, чуже мені тут усе.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.