Моя дочка не від чоловіка, але я роблю все, лиш би цю таємницю ніхто і ніколи не відкрив. Нікому від цього не буде краще. У Андріанки і Ореста дуже схожий характер і інтереси. Він завжди був для неї зразком для наслідування. Та насправді дочка зовсім не схожа на тата. Орест – невисокий, чорноволосий чоловік, хоча рано почав сивіти й лисіти. Тож не так помітно, що наша дочка молочна блондинка, висока, худа, і дуже красива
Сподіваюся, моя таємниця ніколи не буде розкрита. Нікому це не піде на користь. Не тільки для мене, моєї доньки та чоловіка.
Моїй доньці Андріанці двадцять дев’ять років, інженер, як і мій чоловік, блискучий талант. Мій чоловік любить це, вони дуже схожі за характером. Думаю, це пов’язано з тим, що моя донька захоплюється своїм батьком. Він завжди був для неї зразком для наслідування.
Насправді дочка зовсім не схожа на тата. Орест – невисокий, чорноволосий чоловік, хоча рано почав сивіти й лисіти. Тож не так помітно, що наша дочка молочна блондинка, висока, худа, і дуже красива.
Ми з Орестом вже деякий час зустрічалися. Мої батьки були досить суворими, але оскільки того червня мені виповнилося вісімнадцять років і вони побачили, що наші стосунки з ним серйозні, вони дозволили мені піти в похід із ним та його друзями.
Це було чудове свято, а точніше нескінченні співи біля вогнища і веселощі. Там зібралося дуже багато молоді.
Одного разу ввечері я помітила дуже гарного хлопця. Я зрозуміла, що він теж дивно на мене дивився. Я ніколи не зрaджувала Оресту (у всякому разі, до цього моменту і після!), але той хлопець мені так сподобався, що я весь вечір спостерігала за ним краєм ока.
Всі веселилися, танцювали, купалися… Коли я втомилася, то пішла у наш намет. Орест вирішив ще посидіти біля вогнища, це було досить далеко від нашого намету.
Раптом хтось підповз до мене. Я спершу думала, що це Орест. Але за чужими рухами я зрозуміла, що це не мій партнер, а той красивий білявий хлопець. Але тоді вже не було сил протестувати.
Після всього я міцно заснула. Наступного ранку я навіть не була впевненою в те, що сталося. В мене були підозри, що це був сон, не інакше.
Пізніше, коли я дізналася, що чекаю дитину, я сподівалася, що батьком є Орест, а не той білявий незнайомець… Але з роками реальність ставала для мене все зрозумілішою.
Я дуже шкодую за те, що так вчинила зі своїм майбутнім на той час чоловіком. Я люблю Ореста і нашу дочку Андріанку і докладаю всіх зусиль, щоб зробити їх щасливими.
Якби він дізнався, що я йому збрехала і що Андріанка не його донька, це завдало б йому величезного болю. І Андріанка теж не зраділа б…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери