Я не знаю що робити. Я мама, і не можу стояти осторонь.
Моя єдина дочка виходить заміж. Я, як і кожна мама, хочу допомогти Наді, в тому числі і фінансово, але чоловік мене не підтримує.
З першим чоловіком, батьком Надійки, я розлучилася, коли дочці було десять років.
З Євгеном ми не зійшлись характерами.
Я довго надіялась, що в нас все зміниться на краще, але закінчилось все розлученням.
Три роки я не мала ніяких стосунків. Дочка звикла, що в неї є я, а в мене вона. І коли в один момент в моєму житті з’явився Сергій, Надя прийняла це не дуже добре.
Тут зіграв її вік – 13 років, це без всього не легко, а тут ще й новий чоловік біля мами крутиться.
Але якось ми притерлися, все було добре, але тільки зі мною, з Сергієм в неї були відносини не дуже, а точніше – нейтральні…
Але дочці все підходило. Я не заставляла її дружити з Сергієм. В неї є батько, який зустрічався з нею, підтримував, і цього було достатньо.
В мене з Сергієм дуже гарні стосунки. З Євгеном і приблизно такого не було. Правда, він завжди бурчав, що Надя його так і не прийняла, як рідного батька.
Минав час. Дочка вивчилася, пішла на роботу і зустріла чоловіка своєї мрії.
Вони декілька років жили разом на орендованій квартирі і ось зараз надумали відгуляти весілля.
Діти ж хочуть все скромно організувати, бо важкий час і зараз не до гульок.
Я їх підтримую і відразу ж сказала Наді, що допоможу фінансово.
Коли про це дізнався Сергій, то почав обурюватися, що це наші спільні гроші, і він не хоче їх давати Наді, бо вона його так і не прийняла, як чоловіка її мами.
– Нехай тато допомагає… раз вона така!
Але ж як з мамою бути? Я ж не можу просто так залишити єдину дитину сам на сам в такий важливий момент.
В мене є деяка сума, лише моя, про яку Сергій не знає. Якщо він таки відмовиться допомогти Наді, прийдеться піти проти його волі, іншого виходу в мене немає.
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua