Я в той час огірки квасила, як чую, летить з горба моя Анна, вся в сльозах. Виявляється, її з двома дітьми чоловік покинув. Я пожаліла сусідку, але в глибині душі за Андрія була дуже рада. Він і так довго жив в такій обстановці.
Я вважаю, що правильно Андрій зробив, що Анну кинув. Він і так довго на це все дивився і мовчав.
Дітей звичайно шкода, але про це Анні раніше треба було думати.
По сусідству в мене в селі живе Анна. Я з нею в гарних стосунках. Ми дружимо, одна одній допомагаємо.
Але якщо в мене все в руках горить, то Анна така людина, що краще полежить на дивані – і нехай весь світ зачекає.
Приходжу я якось до неї: гора посуди, холодильник пустий, в хаті брудно, при вході в будинок, хоч лопатою вигрібай, а вона сидить і собі манікюр робить. Купила собі ту сушку і все решта, і десь годинки з три сидить над тими нігтями.
Я їй не сміла нічого говорити, бо як-не-як, а ми подруги.
Так само і з городами в неї. Нічого вчасно не посадить, а потім каже:
– О, в тебе вже огірки є. Везе тобі. В мене нічого не вродило!
Та щоб в селі щось мати, треба працювати. Якщо я на ліжку лежатиму, то і сама мати не буду.
В Анни двоє дітей. Старший син цього року одинадцятий клас закінчив, а дочка в шостий перейшла.
Їсти ні дітям ні чоловіку вона не варить. Все, як не піци, то канапки.
– Я не знаю, як в тебе ті супи їдять. Мої не хочуть, а варити, щоб пси їли, я не буду!
Ось її і говорення. Діти все їдять в сухом’ятку.
Але ж це не здорово. Потім жаліється, що треба в клініку їхати, як не з чоловіком то з дітьми щось трапиться.
Чоловік Анни працює важко, і хоче, щоб дружина дома нормально зустріла, з готовою вечерею, щоб чистота круг нього була, але це не про Анну.
І ось тиждень тому Анна прибігла до мене зі сльозами, бо її Андрій собі іншу знайшов і речі перевозить.
– Йому байдуже і на мене і на дітей…
Я сусідку пожаліла, але в глибині душі пораділа за Андрія.
Може хоч цього разу йому пощастить і він після сорока заживе нормально.
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
