Моя дружина Софія останнім часом поводилася зі мною, наче я безпорадна дитина. Вона контролювала все до дрібниць, залишаючи на кожному кроці записки з вказівками. Але одного разу я вирішив піти проти її настанов.
– Таточку, я сама виберу одяг сьогодні?
Марійка потягнулася, позіхнула й розплющила оченята. Її темні кучері розсипалися по подушці, а щічки рожевіли від сну.
– Звісно, сонечко. Ти вже доросла дівчинка, – відповів я, усміхаючись.
Доки вона порпалася в шафі, я помітив, що її вибір видався незвичним: фіолетова спідничка з принтом єдинорогів, жовтий светрик і кольорові намистинки. Але день був теплий, тож я вирішив не сперечатися.
Коли ми прийшли в дитячий садок, вихователька, пані Оксана, зустріла нас з посмішкою:
– О, тато сьогодні відповідав за гардероб?
Я знітився:
– Так… А щось не так?
Вона похитала головою:
– Ні, ні. Просто видно, коли дитина щаслива. Марійка така радісна сьогодні!
Я повернувся додому й довго роздумував. Можливо, я й справді міг ухвалювати рішення без записок Софії? Чому вона так мені не довіряє? Я теж батько й хочу найкращого для донечки.
Того ж вечора я набрався сміливості поговорити з дружиною. Коли ми укладали Марійку спати, я тихо сказав:
– Софіє, нам треба поговорити.
Вона подивилася на мене здивовано, але кивнула.
– Чому ти залишаєш стільки записок? Ти думаєш, я не можу самостійно доглядати за нашою донечкою?
Софія зітхнула:
– Це не так, просто… Я хочу, щоб усе було ідеально. Щоб вона була в безпеці. Я боюсь, що щось піде не так.
Я взяв її за руку:
– Я теж цього хочу. Але ми обоє батьки. Давай довіряти одне одному. Ми маємо бути командою, а не суперниками. Адже наше щастя теж важливе для Марійки.
Софія задумалася, а потім усміхнулася:
– Ти правий. Пробач, я справді трохи перебільшувала.
Відтоді наша родина стала міцнішою. Я все ще знаходжу подекуди записки, але вони вже радше нагадування, а не накази.
Дорогі читачі, якщо у вас виникають подібні ситуації в сім’ї, пам’ятайте: важливо говорити про свої почуття відкрито. Спілкування й довіра здатні вирішити багато проблем. Станьте командою, підтримуйте одне одного – адже саме це і є справжня любов.