fbpx

Моя дитина вчиться в школі в другому класі, в колективі більше 20 дітлахів. За матеріальним становищем у нас сім’ї різні, є і дуже забезпечені, є і незаможні. Але є один хлопчик, сім’я якого дуже потребує. Забираю дочку додому, каже, що дуже  прямо голодна. – Мамо, я сьогодні не їла. Ти мене тільки не лай. У мами Іванка грошиків ж на обід немає, він після нас доїдає. Одна з мам каже, що її таке не влаштовує. Іванко доїдає за дітьми, своїм виглядом іншим дітям апетит псує

Одна з мам каже, що її таке не влаштовує. Іванко доїдає за дітьми, своїм виглядом іншим дітям апетит псує.

Моя дитина вчиться в школі в другому класі, в колективі більше 20 дітлахів. За матеріальним становищем у нас сім’ї різні, є і дуже забезпечені, є і незаможні. Але є один хлопчик, сім’я якого дуже потребує.

Хлопчисько – Іванко, сам дуже хороший, мама теж у нього адекватна. Раніше вони жили нормально, а потім в один прекрасний момент тато вирішив, що він награвся в сім’ю і пішов. А там вже не до дитини і колишньої дружини – у нього нова любов, велика і світла, не до минулого життя.

Подала Оксана на аліменти, але там копійки – колишній чоловік хитрий виявився, відразу роботу поміняв, де мінімальний офіційний дохід. Сама працює, але на руках хвора мати, пенсії якої ледве вистачає їй на лікування, оксана постійно зі своєї зарплати матері допомагає.

Іванко ходить завжди чистенький, але видно, що одежка добре поношена, на фізкультуру, напевно, місяць ходив в шкільних туфлях – кросівок не було. І ніколи його мама не скаржилася. Про те, як в родині важко, спільна знайома однієї з мам розповіла, а та по секрету – всьому світу.

Уроків у нас в другому класі 5-6 в тиждень – п’ятиденка. До кінця уроків діти вже голодні, тому доводиться їм обідати в школі.

Забираю дочку додому, каже, що дуже  прямо голодна. Ну і питаю.

– А чого ти голодна? У вас же обід після 4-го уроку? Ти не їла або не годували?

– Мамо, я сьогодні не їла.

– А що сталося? Не смачно було?

– Не знаю, напевно, смачно.

– Доню, ти мені по-людськи поясни, що сталося?

– Мамо, ти мене тільки не лай. У мами Іванка грошиків ж на обід немає, він після нас доїдає. А сьогодні всі на фізкультурі набігалися і з’їли обіди, а я запізнилася на обід. Остання заходжу, моя порція стоїть, а Іванко голодний залишився. І мені його так шкода стало, що я йому віддала свою.

Я прямо розплакалася. З одного боку мене, звичайно, не влаштовує, що моя дитина голодною залишилася, з іншого боку радію, що у мене роста така добра дитина. Правильно, значить, виховуємо.

Проходить трохи часу, у нас батьківські збори. Ну і починається черговий базар-вокзал. Всі дружно зібралися покричати одночасно, бідна вчителька не знає, кому відповідати.

Тут одна з мам піднімає питання харчування. Каже, що її не влаштовує, що Іванко доїдає за дітьми, мовляв, своїм виглядом дітям апетит псує, то випрошує щось. Хоча я з донькою розмовляла – не випрошує він, сидить осторонь, поки решта дітей не пообідають. Діти просто добріші батьків, хто яблуко суне, хто котлету віддасть.

Всі дружно загули, мама Іванка сидить червона як буряк. Крики, дебати: заборонити чи ні йому взагалі в їдальню заходити.

А у нас є мама – Марина, у них пільгове харчування. Чому у Іванкиної сім’ї його немає – не знаю, чи документи зібрати не змогли, чи не потрапляють в списки пільговиків. А Марина сама не багата. Там дітей цілий виводок. І тут встає вона і каже:

– Шановні батьки, хвилину помовчіть і послухайте. Ви себе з боку чуєте? Зараз ми обговорюємо, заборонити чи ні дитині заходити до їдальні, щоб доїсти за вашими дітьми! Якими ви хочете виростити дітей? Чи зростуть з них чуйні і добрі люди, батьки яких шматком хліба докоряю маленькому однокласнику своїх дітей? Це діти наші самі діляться! Діти мудріші за всіх нас. У нас є два варіанти: продовжувати базар, обговорюючи дитину, або, може бути, вчинимо по-іншому? Я пропоную просто взяти і скинутися на харчування Іванка. Хлопчик хороший, дітей не ображає, з усіма дружить. Це одна дитина, всього лише дитина! Від 20 гривень тут хтось збідніє?

Мама Іванка почала була боязко заперечувати, але Марина відкрила гаманець, дістала сто гривень і поклала на стіл вчителька. Запала тиша. Всі мовчать. Потім батько однієї дівчинки встає і теж кладе гроші. А далі – ланцюгова реакція. Одна мама тільки, до речі з заможної сім’ї, щось фиркнула і не взяла участь у справі.

Суму наклали практично на харчування в школі до кінця навчального року.

Через два дні прийшла моя дочка, щаслива і задоволена, говорить мені:

– Мамо, уявляєш, тепер Іванко з нами їсть, він такий задоволений!

Я притулила до себе донечку. Яка ж вона все-таки у мене хороша!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page