Моя історія може стати прикладом для нещасних і одночасно нерішучих жінок. Безумовно, кожна з нас має свій життєвий шлях, але не варто забувати, що ми самі обираємо напрямок, яким рухатимемося.
Я росла у багатодітній родині. Мої батьки жили дружно, але бідно. Як не стало тата, ситуація із грішми погіршилася. Тож мені часто доводилося доношувати сукні за старшими сестрами. Тільки я не скаржилася: розуміла, як важко матері поставити на ноги п’ятьох дітей.
Я навчалася у випускному класі, коли мені почав приділяти увагу Максим. Хлопець був старший на чотири роки і вже думав про одруження. Не встигла я закінчити школу, як Максим зробив пропозицію. Закохана, я погодилася, і у травні після мого випускного ми справили весілля.
Почали ми жити в однокімнатній квартирі, яка належала матері Максима, моїй свекрусі. Через рік я народила сина, і ставлення до мене чоловіка значно змінилося. Він почав випивати та пізно повертатися додому.
Коли я попередила, що зберу речі, п’яний чоловік назвав мене “лагідними” словами і дорікнув: «Та кому ти з дитиною потрібна?!» Тоді я склала речі в вузлик і з малюком на руках повернулася до матері.
Через півроку я влаштувалась у магазин продавцем, оскільки без освіти іншу роботу важко було знайти. Платили там мало, але подітися було нікуди, доки син Любчик не підросте. Рідні допомагали як могли, але грошей мені все одно не вистачало.
хочу сказати, що після народження синочка я ще більше погарнішала, і від кавалерів відбою не було. Але траплялися то одружені, то надто юні. І ті, й інші запевняли в коханні та розраховували на взаємність. Але сім’ю створити не було з ким.
Час пролетів, син підріс і поїхав на навчання до столиці. Я поїхала за ним. В Києві я орендувала недорогу квартиру разом з іншою іногородньою дівчиною і одночасно пішла працювати до найближчого супермаркету. Мою сусідку по квартирі звали Ангеліна, вона виявилася дуже привітною жінкою, і між нами народилася щира дружба.
Ангеліна працювала перекладачем і їй часто доводилося супроводжувати іноземців. Якось вона познайомилася з молодим чоловіком із Англії, який приїхав налагоджувати бізнес за кордоном. Вони покохали одне одного і побралися. Моя подруга переїхала жити до чоловіка.
Коли у них з’явився первісток, мене запросили в Англію на хрестини. Хрещеним батьком був друг сім’ї Девід, який спеціально прилетів з Англії з такої нагоди. Коли його познайомили зі мною, Девід виявив неприхований інтерес до мене і весь вечір не зводив з мене очей.
Наступного дня Девід умовив Ангеліну організувати нову зустріч зі мною. На побаченні їй теж довелося бути присутньою, оскільки я дуже кепсько говорила англійською. Ми провели кілька днів разом, і Девіду довелося виїхати на батьківщину.
Але за три місяці мій англієць повернувся. Того дня Ангеліна зателефонувала мені та попросила терміново приїхати. Я не розуміла причини поспіху, але прийшла, як тільки відпустили з роботи.
Коли я увійшла до будинку, то одразу помітила Девіда, який стояв із величезним букетом у руках. Він почав щось швидко та схвильовано говорити, але я не могла нічого зрозуміти. Тоді Ангеліна не витримала: “Погодься! Він тебе заміж кличе!”
Тепер я живу з чоловіком, який мене кохає й цінує, в Англії. Ось таке моє жіноче щастя!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.