На вихідних гостювала у батьків. Поділилася з мамою тим, що ми з чоловіком практично кожен будній вечір після роботи граємо у відеоігри. Виключно заради зручності взяли дві приставки (назву не скажу, бо я тут не рекламою займаюся).
Хто перший приходить з роботи – швиденько щось готує. Ми істоти всеїдні, але вважаємо за краще напівфабрикати. Поки приймаєш душ – котлетки вже майже підсмажилися. Або пельмені – взагалі ідеальна їжа. Головне дивитися на категорію м’яса, з якого виготовлені напівфабрикати.
А можемо і взагалі один вечір угробити на приготування їжі. Готуємо іноді на весь тиждень. І харчуємося весь тиждень або гречкою з м’ясом, або рагу їмо – нам все одно. Аби дві-три-чотири години пограти разом у що-небудь.
Мама каже, що це не серйозно. І це взагалі нібито дурне проведення часу. А по мені – так нітрохи не гірше спільного залипання перед зомбоящиком.
Яка різниця, чим займатися? Аби обом подобалося. Деякі з моїх заміжніх подруг взагалі з чоловіками нічим не займаються. Просто живуть під одним дахом – і все!
Та й якби не було ігор, то ми б з чоловіком і не познайомилися ніколи. Тому що ми спочатку спілкувалися в ігровому чаті. Потім перейшли на приватні повідомлення. Потім – у соцмережі. І тільки потім вже на відносини в реалі. І ось тепер ми одружені і щасливі. За одне переживаю: і його, і мої батьки починають виносити мізки на тему онуків…
Та й якби не було ігор, то ми б з чоловіком і не познайомилися ніколи. Спочатку спілкувалися в ігровому чаті. Потім перейшли на приватні повідомлення. Потім соцмережі. І тільки потім вже відносини в реалі.
Рита, м. Київ.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, b17
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!