Моя мама закочує сцени й чудить. Вона хоче, аби ми з чоловіком й надалі її утримували. А ми й самі зараз попали в скрутне фінансове становище, тому відмовили їй, хоча ще не давно купували все – крупи, курка, яйця та хліб у неї вдома завжди були завдяки нам.
Зараз ситуація змінилася, а вона не розуміє! А нам хоч іноді й самим суші замовити чи в кіно сходити хочеться, ми жне старі ще, а навпаки – хочеться пожити, хоч і складні часи.
Ми досить довго старалися з Микитою, що наша родини могла нормально жити, не надто заощаджуючи і ні у чому собі не відмовляючи. В останні роки це стало більш менш виходити. Добре, що батьки подарували чоловікові двокімнатну квартиру на весілля. Ну як подарували, вона залишилася йому від діда. І все ж таки не орендована, а своя.
Більша частина обох наших зарплат більше двох років йшла на ремонт. Самі розумієте, килимове царство – це вже минуле століття. Багато пилу, запахів, чужих спогадів. Гостей соромно запросити. Не кажучи вже про радянські меблі, які навіть після перефарбування виглядають дуже не сучасно.
Я намагалася якось змусити чоловіка цю оселю переробити, надихаючись роликами майстрів із YouTube. Але насправді це виглядало досить дешево.
Довелося поступово, кімната за кімнатою, наводити лад і затишок у сімейному гнізді. А потім народився первісток, і ми трошки забуксували у фінансовому плані.
Однак зараз син уже підріс, чоловіка підвищили, і ми взялися продовжувати вдосконалювати квартиру. На сьогоднішній день вистачає нових, якісних матеріалів. Можна навіть самим навчитися встановлювати їх, були б гроші. Принаймні я міркувала таким чином. І чоловік мене у всьому підтримував.
Але потім я дізналася, що знову при надії. І ця подія змусила мене глянути на речі по-новому. Ну, зробимо ремонт повністю. А далі що? Ми з чоловіком в одній кімнаті, а дітей у іншу? Так не піде, тісно, кімнатки маленькі.
Потім дітки виростуть і будуть постійні сутички, з’ясування стосунків через брак місця. Тим більше, я чекаю на дівчинку. Треба розширюватись, а в нас грошей немає. Так не годиться, що робити?
Моя мама – пенсіонерка, отримує пенсії 3700 тисячі гривень. Вона все життя прожила з татом у їхній трикімнатній, просторій квартирі. Але тепер вона там мешкає сама. Тата давно немає, а їй платити за комуналку, особливо взимку, треба дуже багато. Та й навіщо одинокій людині так багато місця? Тільки на більш-менш стерпне прибирання йде кілька днів.
Ось я і запропонувала мамі помінятися з нами житлом. Там у мами ремонт теж старий вже, а ми навпаки – вже зі своїм майже впоралися. Хіба погана ідея, скажіть?
Але вона ні в яку. Не хоче переїжджати, хоч ти трісни. Говорить, ми хочемо її з власного будинку вижити, у неї там подруги та зручний мікрорайон. Хоча, як на мене, звичайний спальник. Такий самий, як і у нас.
Але річ навіть не в цьому. Я ж її єдина дочка. Навіщо йти на якісь принципи, якщо ми не просто так просимо, а через необхідність? А у відповідь – тиша.
Тут уже чоловік почав бурчати. Справа в тому, що він добре знає, скільки ми щомісяця виділяємо грошей мамі на покупку продуктів. Пенсія у неї невелика, тож допомагати треба.
У його батьків все дякувати богу, самі себе забезпечують. А ось моїй мамі ми справно купуємо якісь продукти. Не щось шикарне, звісно. Але крупи, курка, яйця та хліб у неї вдома завжди є завдяки нам. Раніше з цим не було жодних проблем, тим більше претензій з його боку.
Але у зв’язку з маминою позицією щодо розміну квартирами, чоловік вже не раз скаржився мені, що незадоволений такою політикою. Я його, звісно, заспокоюю. Але й сама розумію, що так не робиться. Мама ж, у свою чергу, вигадує нові і нові відмовки.
Тепер вона каже, що для збору та реєстрації усіляких нових документів потрібно буде віддати купу грошей. І взагалі, справа ця нешвидка.
Воно й так, але якщо почати займатися цим зараз, потім буде набагато легше. Потрібно просто піти нам назустріч. Я вже втомилася до неї ходити, тим більше із животом. Але моя мама має свої думки з цього приводу. І я ніяк не можу на неї вплинути.
У той же час вона просить, аби ми й далі продовжувати їй допомагати продуктами й комуналкою. А ми відмовили, самим зараз гроші дуже треба.
І от мені було б дуже цікаво дізнатися думку інших про нашу ситуацію. Адже час іде, і я побоююся, що коли народжу вдруге, це буде справжній кошмар. Мало місця, незадоволений чоловік, немовля, яке плаче. Та й синові доведеться нелегко.
А все через упертість однієї людини – моєї мами. Сімейні обставини – це не жарти. І їх треба намагатися якось долати. І ми з чоловіком якраз це намагаємося зробити. А найрідніша моя людина в таку мить від мене відвернулася.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
