Моя мама замість того, щоб прокинутись рано і сніданок нам приготувати, забігає в кімнату і забирає мою дочку на прогулянку. – А ти ставай і готуй. В тебе чоловік. Тобі його кормити треба. Я одна, скільки мені там треба. – В мене є знайомі, які в невістках краще живуть, ніж я з рідною мамою. Я таку надію мала, що хоч в декретній відпустці відпочину. Та де там. Не дадуть!
Живемо ми з чоловіком в селі з моїми батьками. Якщо хтось говорить, що йому погано живеться в невістках, то я хоч живу зі своєю мамою, та почуваюсь наче зі свекрухою.
Ми хоч і не тримаємо великої господарки, так собі, там пару курок, порося і кіт з собакою. Трохи поля, щоб своя городина була. І невеличкий квітник, адже дуже я люблю такі квіткові краєвиди.
Звісно, що до всього потрібно прикласти руку. Бо без праці нічого не буде. Моя мама вже три роки, як на пенсії, завжди займала керівну посаду. Вдома зазвичай я з татом порались по господарству.
Цього року я щаслива пішла у декрет. Адже в мене народилась маленька донечка, на яку я дуже чекала. Та моя мама постійно в мене зранку забирає її на ранкову прогулянку, а мені в той час на всю сімейку їсти потрібно наварити.
Вчора також була така ситуація, потрібно було навести лад в квітнику, так вона запропонувала мені це зробити, взамін вона побавиться з Христинкою.
Якось я більше розраховувала, не на таку її підтримку. Я, як і всі дочки, мріяла прокинутись зранку на запах смачного сніданку з кухні. А в нашій сім’ї то все навпаки.
Моя мама і слухати не хоче, коли я їй пропоную зробити все самій, то на здоров’я жаліється, то їй вже це не потрібно. Говорить, ти маєш сім’ю ти і старайся.
Коли я виїжджаю на прогулянку зі своєю знайомою мамочкою, то вона мені розповідає, як їй файно живеться біля своєї мами, як вона постійно її жаліє і допомагає.
Які обновочки постійної синочку викупляє. А мені хоч мовчи, бо моя мама веде себе по відношенню до мене геть по-іншому. Та чи маю право я вимагати від мами любові, якої мені зараз не вистарчає від неї?
Чи можливо, маю відноситись з розумінням до її такого характеру?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла