fbpx
життєві історії
Моя мати вже на пенсії, але щастя в неї немає. Мені було 20 років, коли я її познайомила зі своїм молодим чоловіком. Вона, звичайно ж, сприйняла його не дуже добре. Але всупереч її думці я вийшла заміж. Вона, як я й думала, навіть не з’явилася на моє весілля, при цьому ще й брата мого не пустила, який молодший за мене на рік

Моя мати вже на пенсії, але щастя в неї немає. Мені було 20 років, коли я її познайомила зі своїм молодим чоловіком. Вона, звичайно ж, сприйняла його не дуже добре, як це було з усіма моїми залицяльниками.

Але всупереч її думці я вийшла заміж. Вона, як я й думала, навіть не з’явилася на моє весілля, при цьому ще й брата мого не пустила, який молодший за мене на рік.

Ми тоді сильно посварилися з мамою, і я переїхала з чоловіком жити до іншого міста. Незабаром у нас з’явилися діти, теж погодки, яких вона жодного разу не бачила.

Я думаю, що й не хоче побачити, якщо врахувати, що вона жодного разу за 20 років не зробила, жодної спроби навіть зустрітися зі мною чи хоча б подзвонити, просто поцікавитись як у нас справи.

Ну, мова зараз зовсім не про мене. Після того, як я поїхала, з нею залишився жити мій брат Міша. Гарний, спокійний хлопець.
За ці двадцять, що ми з ним не бачилися, бо мама забороняла, він почав випивати. Йому, як і мені було 20, коли зустрів свою першу дружину. Її звали Наталя. Вона була старша за Мішу на пару років, і, звичайно ж, мама була напоготові і як завжди чинила опір.

А Наталя, була гарною, простою сільською дівчиною. Але чомусь, то мамі вона здалася нахабною хамкою, що не поважає не її, не Мішу. Загалом, вона не дала їм життя, і через рік Міша розлучився. Через деякий час брат влаштувався на нову, добре оплачувану роботу з подальшими перспективами.

І там познайомився зі своєю другою дружиною. Її звали Іра. Мама, як завжди, була проти. Вона постійно дошкуляла, дорікала, доводила до сліз свою невістку. Терпіння їх закінчилося, і вони пішли жити в орендовану квартиру, незабаром, від роботи, братові дали однокімнатну квартиру.

Мамі б радіти треба, підтримати їх, так ні ж, вона продовжувала доводити Іру. Багато вона тоді зіпсувала нервів невістці. Зрештою вони розлучилися, і брат знову прийшов жити до мами.

Після цього брат вирішив поринути у навчання. Здобув, вже навіть не пам’ятаю якусь вищу освіту. На третьому курсі він знову познайомився із дівчиною, вона була з дитячого будинку. Мама навіть на поріг її не пустила, коли дізналася, що вона сирота.

І ось через деякий час, брат так і жив з мамою. На його 38 день народження мама заявила, що йому потрібна порядна із забезпеченої сім’ї наречена, яку вона запросила в гості, з такої нагоди. На це брат промовчав, просто пішов із дому.

За тиждень прийшов з бутилкою. І повідомив, що розпочинає нове життя. І тепер він уже 2 роки п’є. Він ніде не працює, п’є кожного божого дня. Часто просить у мене грошей.

І в цьому повністю винна мати. Я намагалася допомогти йому. Забирала до себе, намагалася кодувати, але все було марно.
У нього більше не було радості у житті, його нічого не цікавило. Його перша дружина Наталя вийшла заміж та народила дітей. Друга дружина Іра також знайшла своє щастя з іншим чоловіком.

А де дівчина з дитячого будинку я не знаю, але думаю, що теж здобула щастя. Ну, а мама, що мама. Пожинає свої плоди, чого хотіла, того й досягла. Тепер замість того, щоб водитися з онуками, вона щовечора плаче тихенько в подушку, щоб не розбудити п’яного брата.

Вона усвідомила свою помилку, визнала провину, але, на жаль, надто пізно. Найчастіше наші мами хочуть кращого життя для нас і втручаються у наші життя. Все ж таки батьки повинні допомагати, підтримувати своїх дітей і радіти їхньому щастю.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!