Моя невістка Таня – дівчина з дивної сім’ї. Її мати – «майстер клінінгового сервісу», а точніше – прибиральниця, під’їзди миє. Ні, я нічого не маю проти таких професій, тільки вона вважає, що для неї важливіше вільний час, а не копійчана зарплата. А що, пішла зранку, помила – і цілий день вільний. Вітчим Тані перебивається дрібними підробітками. А діти їхні? Невістці зараз 28 років, а її молодшим сестрам – 17 і 14 років. І от які в мене онуки, як ви думаєте?
Треба сказати, що рідний батько моєї невістки нічим не кращий від її вітчима. Аліменти не платив, де він зараз, невідомо, та ним ніхто і не цікавиться.
Син мій Артем одружився в 24 роки, а їй було 21, навесіллі при надії вже була. Вони орендували квартиру, ось ми і зібралися у них, знайомитися з родиною, обговорити майбутнє дітей і весілля. Я зробила закуски і салати, взяла шампанське, невістка приготувала гаряче, а та сімейка прийшла в повному зборі з двома пляшками найдешевшими, пакетом соку – і все!
Переговори були бурхливими, упереміш з міцними словечками з боку сватів. Вони наполягали на гучному весілля в кафе, але сказали, що грошей у них немає. Але я відповіла, що якщо весілля за наш рахунок, то буде у нас вдома на 15-20 чоловік і не більше. Так і було. Але було соромно перед іншими гостями. Свати набралися, їхні жарти дратували всіх. Я не скажу, що у мене зібралися суцільно аристократи, абсолютно прості люди, але вони розгублено посміхалися і переглядалися між собою, слухаючи цю парочку. Я вже хвилини рахувала, щоб все скоріше закінчилося.
До чого я описала все це сімейство? До того, щоб ви знали, що яблуко від яблуньки недалеко падає. Ось і невістка під стать їм, така ж, але це ж вибір мого сина, що я могла зробити? Тим більше, вона народила мені двох онуків – хлопців-погодок. Але що у них за виховання, це описати не можливо!
Артем не може на пацанів вплинути, він на двох роботах крутиться, іпотеку взяли, вдома він тільки спить, тому невістка їх сама виховує, а точніше, нічого особливого не робить для їх розвитку. Одному онукові недавно сім років виповнилося, другому шість на підході, але вже навперебій у міцних словечках змагаються. Поводяться вкрай невиховано, хуліганять, обзиваються, не соромляться навіть мене.
У липні я поїхала на дачу і взяла онуків на два тижні. Думаю, треба їх перевиховати, тому, що в садку скаржаться, а старшому онукові уже в школу через рік.
Почала я хлопцям багато читати, прищеплювала хороші манери, привчала до праці на дачі. Дивлюся – їх «відпускає» потроху. Вже самі вчаться читати, рахувати, лексикон чистіше став. Замість потасовок всі сили витрачають у праці – води принесуть, яблука разом зберуть – приємно дивитися. Привезла батькам культурних хлопчаків. Артем дякував, а Тетяна фиркнула, мовляв, які вони були, такі і залишилися.
Я її просила: тільки не зіпсуй, продовжуй виховувати в тому ж напрямку! Але вона почала на вихідні возити дітей до своїх батьків, тому що я посилено працювала, а потім довго хворіла. Спілкувалася з онуками тільки по відеозв’язку і розуміла, вони знову деградують, толку не буде.
Прийшли вони до нас недвно на день народження мого чоловіка, і почалося те саме, нецензурні вирази, а ще віршик мені розповіли непристойний, мабуть, той дід їх навчив. Намагаюся знову вселити онукам добре і мудре, а вони тільки сміються і бавляться, все марно… Думаю, толку з них не буде. Дуже переживаю, за їхнє майбутнє. Прикро до сліз.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
