Моя невістка з іншого міста. Після весілля молодята оселилися у нас. Я давно розлучена і забрала до себе свою маму. Її квартиру здаємо переселенцям.
Так от. Спершу невістці не сподобалося, що я не віддала їм квартиру. Потім почала обробляти сина, що з наявністю свекрухи вона ще може змиритися, а ось бабуся їй заважає. Хоча мама в мене акуратна, допомагає по дому, добре готує.
Невістка годинами розмовляє зі своєю матір’ю телефоном. Після цього Віка ходить без настрою, часто навіть їжу з собою в кімнату бере, щоб не вечеряти разом. Син слідує її прикладу, а мені каже, що не хоче засмучувати дружину.
Дітей поки що у них немає, бо Віка не хоче. Каже, що поки що житимуть для себе, щоб не прив’язувати себе до побуту. Нині вона просто живе на всьому готовому. Прибиранням не займається, готувати теж не любить, єдине, що вона робить – стирає сама, тобто пральну машинку загружає-вигружає.
Якщо раніше ми з Вікою ще якось ладнали, то зараз з кожним днем стає все важче. У якийсь момент вже згодна була віддати їм мамину квартиру, але гроші від оренди хоч якось рятують фінансове становище, адже працює один син. Я не хотіла просити у сина грошей навіть не харчі, а він і не пропонував.
Я просто не впізнаю свого хлопчика, щиро кажу. Два дні тому він сказав, що йому запропонували роботу в іншому місті, і Юра погодився. Зі мною не порадився, просто поставив перед фактом.
Я навіть не здивувалася, що це те місто, де мешкають батьки невістки. Тепер розумію, що роботу він там шукав спеціально, щоби виїхати. Віка досягла свого, забирає у мене сина.
Душа плаче, та й прикро, адже там сину точно добре не буде, я в цьому впевнена, бо Віка зі своєю мамою точно утворять згуртовану команду. А як цьому завадити – не знаю.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.