iBilingua

З чоловіком ми вже кілька років, як на пенсії, обзавелись господарством, насадили городини, щоб не сидіти без роботи, тай так і живемо. Виховали ми двоє дітей, в свій час допомогли їм придбати житло, щоб вони жили в місті і спробували трохи кращого життя.

Дочка Оксана живе з чоловіком і виховує донечку Яринку. Чоловік у неї має свій бізнес тому живуть вони в достатку. Син мій живе трошки скромніше, працює електриком на фірмі, виховує двох діток донечку Роксоланку і синочка Назарчика, невістка працює на заводі, випікає хліб.

Майже кожні вихідні мої діти приїжджають в село, щоб допомогти нам з татом, самі розумієте, в селі роботи завжди вистарчає. Я ж в свою чергу наготую їм свіжої зелені, овочів і фруктів до міста.

Оксана завжди приїжджає всією сім’єю. Мій зять хоч і панок, та роботи не боїться. А от Михайло зазвичай сам, завжди чую якісь відмашки, то моя невістка на роботі, то втомлена після роботи, а вже як приїжджає, то на свята на все готовеньке, коли ми вже з Оксаною все поробимо.

Відразу хочу сказати, що мій Михайло одружений другий раз. З першою жінкою він шлюбу в церкві не брав, лише були розписані. Дітей в них спільних не має, дякувати Богу, ще не встигли. Невдовзі невістка вертихвістка знайшла собі кращу партію, та й втекла від мого синочка.

Я відразу бачила, що вона не для життя, але не хотіла засмучувати сина, переживала тільки щоб він не розчарувався в жінках. Та десь за півтора року Михайло зустрів Уляну, а ще за пів, вона ощасливила нас цікавим станом, так вони і побрались.

Все ніби і добре в них. Та хоч син мені і не жаліється, та серце моє відчуває, що щось в них все-таки не так, як має бути у сім’ї.

Скажу відверто, бачу, що моя невісточка трохи лінива. Буває зателефоную до сина, а він прибирається в хаті, то питає в мене рецепт огірків, а недавно то взагалі, мене здивував, запитав, як вариться борщ, а якщо точніше, то коли капусту кидати: з картоплею, чи чуть пізніше.

Читайте також: В неділю після обіду висилає мені дочка “скрін”, де подружка в Карпатах з чоловіком: відпочиває, веселиться і без дітей, бо з ними так не відпочинеш. І починає говорити, що якби я сиділа з її сином, то і вона могла б зараз там бути, а я погана бабуся, і кинула слухавку. Чоловік каже не зважати, що їй пройде. Але мені важко на душі. Що дочка від мене хоче? Щоб я лишила роботу в сорок п’ять років? А потім що? Зуби на поличку?

Питаю: “Сину, у вас все добре? Ви не почубились з Уляною?

“Ні, все добре, мамо! Я прийшов з роботи і ми разом готуємо вечерю. Щось не розумію я невістки, як то так чоловік голодний і замучений з роботи прийшов, має їсти готувати, а що вона робила цілий день?

Не знаю! Моє серце вже не витримує цього, хочеться поїхати до них, і трохи зробити “розгони”. Чоловік мій мене заспокоює, каже, не втручатись, самі розберуться, а я переживаю, щоб вона мого Михайлика під ноги не взяла, за нього ще є кому захиститися.

Люди добрі, як ви мені порадите, що робити?

Як би ви вчинили на моєму місці?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua