Моя подруга вже геть мені на голову сіла. Майже кожного дня Надя приходить до мене, щоб смачно наїстися, та ще й промовляє, що собі ліньки готувати, а у вас так все смачно.
А буває й таке, що й додому просить, для сина. То вже взагалі, я вважаю, наглість, а всьому виною мій характер – припрошувати до столу.
В мене самої величенька сім’я, живу я із дочкою, зятем і двома внуками. Внуки мої вже дорослі, старший в одинадцятому класі, а менший у восьмому.
Три мужчини в хаті, то наготувати потрібно добряче поїсти. Тай як не крути, все це кошти моїх дітей, які працюють не покладаючи рук, щоб забезпечити всі наші потреби.
Я на себе завжди беру відповідальність за приготування їжі. Щоб дочці було легше, тай чим мені ще зайнятись на пенсії, як не тим, щоб порадувати своїх чимось смачненьким.
Та ще й так збіглося, що я кухар за освітою. Тридцять років пропрацювала на кухні, справу я цю люблю, тому готування приносить мені лише задоволення.
Моя подруга Надійка живе сама із дорослим сином, який у неї вже студент третього курсу. Чоловіка її вже два роки, як нема з нами, важка недуга забрала його у потойбіччя.
Відтоді Надя і почала сильно лінуватись. Син поїде на навчання, а вона на бутербродах і печеньках може день провести.
Часто Надя любить до мене забігати, про щось трохи побалакаємо, тай день веселіше минає. Та тільки я зауважила одну річ, що моя подруга кудись пропадає, як у мене робота на городі появляється.
В ці дні їй нема коли до мене прийти.
А так зазвичай прийде побалакати, смачно поїсть та ще й буває попросить для сина: “Таке смачне, я б хотіла, щоб мій Мар’янчик спробував”.
То називається, дайте мені і моїм дітям, або ж наглість друге щастя. Та я щось маю таке в характері, що не вмію відмовити, тому передаю все, і навіть більше деколи.
А у вас є схожа подруга, як у мене? Яка непомітно використовує вас?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
