Я Зоряну, як людину просила, щоб ця історія залишилася між нами. Якби ж я знала, що не втримає вона свого язика за зубами, то б в житті цього не розказала. Мені так неприємно стало, коли вже за два дні до мене підійшла одна мамочка з нашого класу. Ось я і вирішила їй показати своє невдоволення. Не розмовляли ми з подругою тиждень, а після та прийшла до мене, як ні в чому не бувало.
З Зоряною я знайома не один рік, ми живемо по сусідству, часто спілкуємось і так рік за роком наше спілкування переросло в щось більше, а саме, в дружні відносини.
Діти наші приблизно одного віку, маємо якісь спільні теми для обговорення. Зоряна у невістках, а я живу зі своєю сім’єю і з моїми батьками. Тому Зоряні завжди є мені на що пожалітись і про що розказати. Зі свого боку стараюсь завжди її підтримати, чи розрадити.
Та скажу відверто, моя подруга, має такий мінус у характері, що не вміє тримати секрети.
Їй все кортить комусь розповісти і нераз через це виникають різні неприємні ситуації. Тому перш ніж про щось розповісти подрузі, я спочатку думаю, чи варто це робити, адже впевнена, що вона обов’язково про це комусь тай розповість.
Оскільки наші діти разом навчаються в одній школі, я пожалілась Зоряні під впливом емоцій на вчительку, яка також і вчить її дітей.
За несправедливу оцінку, про те що вона неправильно оцінила самостійну мого сина, що я перевірила і це вичислила.
Як вчитель який сам не грамотний, може оцінювати дітей. Про те, що я обвела цю помилку в кружечок, поставила знаки питання і вже наступного дня оцінка була виправлена.
Зоряну я дуже просила нікому про цю ситуацію не розповідати, адже це буде неприємно мені і вчителю, якщо піде розголос.
Кілька раз на цьому наголошувала, адже знаю про схильність подруги. І вона мені щиро пообіцяла, що ця розмова залишиться тільки між нами.
Та вже через два дні до мене підійшла мамочка з класу і почала розпитувати про цю ситуацію. В цей момент мене наче кип’ятком облили, почувала я себе, якоюсь пліткаркою.
Ввечері я Зоряні сказала, що сильно на неї ображена і не хочу більше з нею товаришувати.
Та десь за тиждень моя злість втишилась. Зоряна, як ні в чому не бувало, розпочала зі мною розмову. Так ми знову спілкуємось і товаришуємо.
Та як відівчити подругу від цього таляпання? Можлива тут я знайду дієву пораду, чи підказку. Наперед вам дуже вдячна!
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
