Моя похресниця не запросила мене на своє весілля, а все через те, що я з її мамою, своєю сестрою, не спілкуюся вже більше десяти років. Про весілля я дізналася від родичів, тому не оминула Оленку своєю увагою, передавши конверт, в який вклала десять тисяч. Після торжества похресниця таки мене набрала, подякувала, і зізналася, що в списку запрошених я була, але поки про це не дізналася мама.
Я досі не можу відійти від цієї ситуації. Чоловік каже не зважати, але я не можу.
У мене є рідна сестра, з якою я не спілкуюся вже більше десяти років.
Ми бачилися декілька разів, але так і не знайшли в собі сили поговорити.
Я хресна мама її дочки, яка два місяці тому виходила заміж і вона не запросила мене на своє весілля. Я з племінницею не сварилася.
Я стежу за нею в соціальних мережах. Я пишу їй коментарі, ставлю вподобайки, вона завжди відписувала мені, а тут такий вчинок з її боку.
З сестрою Ольгою ми посварилися через те, хто має доглядати хвору матір.
Я живу в іншому місті, за сто п’ятдесят кілометрів від рідного дому. В мене робота, яка забирає в мене багато сил і часу, я лікар. Я також і дружина і мама трьох дітей. У нас з чоловіком двоє синів, які вже дорослі, і наймолодша дочка.
Коли постало питання, хто доглядатиме маму, я відразу ж сказала, що зможу лише фінансово.
Ольга ж жила в селі з мамою по сусідству.
Вона могла навідуватись до мами кожного дня. Я попередила, що на будинок мами не претендую, тому все залишиться їй.
Оля, хоча й доглядала маму повністю за мої гроші і за пенсію мами, почала по селу розпускати чутки, що я кинула їх на призволяще.
Одного дня вона просто сказала, щоб я забула про її існування.
Я намагалася поговорити з сестрою, але вона відкидала всі мої спроби помиритися.
Мама у важкому стані прожила майже чотири роки, але навіть на її прощанні ми з сестрою не говорили одна з одною.
Як я і обіцяла, на хату я не претендувала. Я вчинила по-людськи.
Я також оплатила всю прощальну церемонію. А Ольга в той час не соромилася розказувати всім, що я кинула маму в такий важкий момент, а тепер єхидно ллю сльози.
Про те, що моя похресниця виходить заміж я дізналася від далеких родичів.
З Оленкою я тримала зв’язок, але чисто по святах і на день народження.
На вісімнадцятиріччя я подарувала каблучку золоту і букет квітів, хоча на самому святкуванні мене не було.
Оленка прийняла подарунок і навіть зателефонувала, щоб подякувати.
Я до останнього надіялася, що похресниця мене запросить, як-не-як, а хресна мама повинна бути на такому торжестві. Але цього не сталося.
Я і тут не оминула її своєю увагою і передала через рідних конверт, куди вклала десять тисяч гривень.
Я вважаю, що в наш важкий час це нормальне привітання.
Наступного дня я з нею говорила по телефону і привітала особисто. Я відчувала що Олені було дуже незручно.
І вкінці розмови вона таки зізналася, що я була в списку запрошених, але це побачила їх мама, і попросила мене викреслити, що вона і зробила, бо не могла піти проти волі матері.
Наречену і нареченого я бачила лише на світлинах, які викладали родичі у соцмережах.
Сама ж Оленка через місяць мені скинула декілька фотографій зі святкування, але потім несміливо попросила не говорити її мамі, що вона зі мною спілкувалася.
Це дуже незручна ситуація, і я не розумію, як з цього вибратися.
Думаю, мама дивиться на нас з Ольгою із небес, і їй дуже неприємно…
Рідні люди, а ніяк не можемо дійти згоди. До того ж, Ольга вплутала в нашу ситуацію і свою дитину.
Я не знаю, як вплинути на сестру. Час біжить дуже швидко, а нічого не міняється, точніше, все заходить в глухий кут.
Щоб ви порекомендували мені зробити в цій ситуації?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
