В мене склалася неприємна ситуація з рідною сестрою і її сім’єю. Навіть не знаю, як тепер все має вирішитися.
Мені на даний час 65 років. Двадцять з них я провела на заробітках в Італії.
Вийшла заміж я ще на першому курсі університету, але вчасно зрозуміла, що нам з Іваном не по дорозі. Дітей в нас не було, тому через чотири роки ми розлучилися.
Я працювала, допомагала батькам. Жила деякий час в гуртожитку, а потім змогла купити собі однокімнатну квартиру.
Рідна ж сестра жила в селі з батьками. Ліда вийшла заміж і має з чоловіком чотирьох дітей. Вони вже дорослі і створили свої сім’ї.
Одного дня я зрозуміла, що мене нічого не тримає вдома, тому за порадою однокласниці вирішила поїхати, так скажем, розвідати обстановку до Італії.
Роботу я знайшла легко. Де працювала там і жила. З бабусею мені пощастило, я їла з нею за одним столом і ми були наче подруги.
Гроші я складала, сильно не тратила, але і батькам і сестрі час від часу надсилала.
Сестра ніде не працювала. Вона була у вічних декретах. Зять наш був музикантом, грав на весіллях і був майстром різної техніки.
грошей їм не вистачало, але якось карабкались.
Коли я повернулася в Україну назавжди, мені було 48 років.
Свою однокімнатну квартиру я продала, і купила собі простору двійку, яку обставила новими меблями і зробила гарний ремонт.
В мене не було дітей, тому я робила все, лиш би мені було добре і зручно у власному домі.
А згодом я зустріла Андрія. Його було 56 років. Він розлучений і мав сина, з яким був у дуже теплих і тісних відносинах.
Андрій переїхав жити до мене. Його син Арсен дуже часто до нас заходив. Спочатку сам, потім і з дружиною і дитиною. Я дуже його полюбила. Арсен неймовірна людина. Він відносився до мене, як до жінки, яку покохав його батько. Коли я попросила, щоб його син називав мене бабусею, він погодився і дуже цьому зрадів.
Він ніколи не приїде до нас з пустими руками. Арсен став моїм, я не побоюсь цього слова – сином.
Але моя сестра від цього не в захваті.
Недавно вона прийшла і порекомендувала мені задуматися про старість і за тим, що після неї йде.
Все йшло до того, що Ліда почала говорити, що раз в мене немає дітей, то я повиyна цю квартиру подарувати комусь із її дітей.
– Ти ж знаєш, як моїй наймолодшій Яні живеться. Чоловік її кинув. Вона сама з двома дітьми. Вона ж за все життя на ту квартиру не назбирає.
Але в мене щодо квартири інші плани. Я хочу переписати всі документи власне на сина Андрія – Арсена.
Мої племінники цікавилися мною тільки тоді, коли я дарувала їм гроші. Жодного разу вони мені і банана не купили.
А ось з Арсеном зовсім інша історія. Саме він заслужив на мою квартиру, і моя думка не зміниться, як би Ліда цього не хотіла.
Сестра і всі мої племінники мають на мене велику образу.
Але мені байдуже. Я вважаю, що маю право чинити так, як підказує мені моє серце.
А що ви скажете з цього приводу?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua