На моєму останньому офісному місці роботи у нас була співробітниця Марія Іванівна, яка все про всіх завжди знала. Думаю, на будь-якому підприємстві є така «Марія Іванівна», яка завжди знає, чи підвищать зарплату, хто підвозить і чому директор розлучається. Це, мабуть, дар такий, яким не всім зрозумілий, ну, та гаразд.
А тут я виходжу заміж. Ні, звичайно, не перша особа підприємства, зате максимально наближена за посадою до самої Марії Іванівни.
Для повної картини ситуації їй, звичайно, недостатньо факту заміжжя, мого нового прізвища та імені обранця. Потрібні деталі.
За ними вона і пішла до дівчат з мого відділу, з ким я більш-менш тісно спілкувалася, розуміючи, що я сама зайвого точно не розповім. Колеги потім переказали цю розмову.
— А де Ритки чоловік працює? Скільки отримує зарплати? Чи є автомобіль?
Дівчата присіли. Не знаємо, мовляв, таких подробиць.
– Скільки йому років?
Це вони знали із мінімальною похибкою. Ну, мовляв, тридцять один.
— Скільки разів був одружений? – уточнює Марія Іванівна.
Дівчата зависають: — Ні разу.
Марія Іванівна піднімає брови: – Та ну!!!
— Ну, правда, перший раз.
Марія Іванівна хмикає з підозрою, але змирилася з відповіддю.
Потім мені дівчатка передали цей діалог, я давилася від сміху. Особливо фінальний поворот. Тут не просто розпитування, тут уже власні знання якісь, мабуть. Чоловіку вдома так і сказала:
— Як ти міг приховувати від мене всіх колишніх дружин?! — І скільки разів був одружений? — Що знає про тебе вона, чого не знаю я? — І скільки разів він був одружений? — спитала вона.
Посміялися. Згадала. Смішно знову. Але сумно.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
