iBilingua

З чоловіком ми живемо у селі, також з нами живе дочка із зятем. Подарували вони нам двійко чудових внуків, ох і нам радість на старості літ.

Самі діти в нас займаються бізнесом, тому виховання внучат довірили нам, а ми тільки задоволенні від цього, адже на пенсії нема чим себе зайняти. Господарки ми не тримаємо, діти повністю забезпечують наш побут, тому все що необхідне і навіть більше, в нас є.

Своїх внучат я воджу на різні гуртки, в свої чотири рочки, а в нас двійнята хлопчики, хлопці вже вміють рахувати до десяти і знають алфавіт. А ще два рази на тиждень ми їздимо на плавання.

Цього року, ще планую записати їх на танці, в такому режимі я почуваюсь такою енергійною, молодою, ці діточки наче подарували нам з чоловіком друге життя.

Коли наші діти були маленькими, нам ніколи не вистачало часу на їх виховання, адже потрібно було заробляти гроші, щоб прогодувати сім’ю, а ще подбати про майбутнє, освіту для них.

Зате тепер у нас часу вдосталь і ми всю свою любов даруємо внучатам. Діти дуже вдячні нам за це і постійно нам про це говорять, адже буває і таке що батьки не хочуть няньчити своїх внучат, так як це робить моя сусідка.

В своє виправдання вона говорить, що мені ніхто не допомагав вас бавити і я не буду, самі собі народили самі і виховуйте.

Наша сусідка дуже специфічна жіночка, вона все своє життя жила для себе. Були і такі моменти, що дітям не було чого їсти, та вона викупила собі новеньку сукню.

Коли наші діти ходили ще в школу, то вона ніколи не скидалась коштами на ремонт класу, рідко приходила на батьківські збори, складалось таке враження, що їй байдуже до своєї дочки.

Дочку вона виховувала сама без чоловіка, коли малій було п’ять рочків, він одного дня поїхав у відрядження і більше не повернувся, так і не зустріла вона більше свого щастя.

Але ця ситуація геть не виправдовує її поведінки, адже наші діти це той найцінніший скарб, який дарує нам життя, ай відтак і наше щастя. Буває, її внучечка прихворіє і не може іти в садок, так дочка мою сусідку Лілю заледве вмовить посидіти з внучкою.

Та недавно Ліля викупила собі собачку, та не аби яку, а порода в нього Шпіц. Там очей майже не видно, то вона вже з ним носиться, возить його до ант клініки, купає, вичісує його. Піклується, наче про немовля, а я не можу на це все дивитись.

Читайте також: Я неодноразово звертала увагу Ірині, що її дочка не гоже себе поводить, тай замолода ще, рано їй серйозні стосунки заводити, спочатку потрібно освіту здобути. Та сусідка моя трохи хамовита, вона накинулась на мене, щоб я не пхала свого носа де мені не треба. А вчора я дізналась від їхнього малого, що Діаниного хлопця вони вже зятем називають і той робить в них в кімнаті ремонти

Кажу їй, що так не можна, нащо тобі ця собака? Краще пильнуй свою внучку, буде тобі поміч на старості літ, собака тобі ложку води не принесе до ліжка, як вже будеш стара.

Та вона мене чути не хоче, няньчиться з тим псом, ще й його повезла сьогодні в салон на стрижку, хвалиться, що всю пенсію на нього тратить. Чисто моя сусідка з розумі зійшла.

Як її привести до тями?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!