iBilingua

Живемо ми в селі де всі один про одного все знають. Недалеко від нас і живе Ірина з сім’єю. А сім’я в Ірини досить велика, четверо діток виховують з чоловіком.

Найстарша дочка Ірини навчається в одинадцятому класі, і вже приводить додому хлопця. Дочку звати Діана. Так вона по цілому селі за ручку ходить зі своїм хлопцем, дозволяють собі і обіймашки і поцілунки на людях. Молодь тепер така, нічого не соромиться.

Пригадую, як я зустрічалась зі своїм чоловіком, так ми до весілля навіть і не цілувались, хіба що в щічку. А подивишся тепер на цю молодь, то вони без комплексів.

Ми з чоловіком свою дочку виховуємо в строгості, вона навіть і не думає ще за кавалєрку, хоч вже і студентка третього курсу. В неї на першому місці навчання, а вона в нас відмінниця.

А після вона ще хоче вступити до університету, адже в неї є ціль в житті, вона чітко розуміє, яку професію хоче і лише коли міцно стоятиме на ногах, лише тоді буде створювати сім’ю.

Ми з чоловіком також не молоді побрались, і прекрасно розуміємо, що то нема куди спішитись, на все є свій час.

Я неодноразово звертала увагу Ірині що її дочка не гоже себе поводить, тай замолода ще, рано їй серйозні стосунки заводити, спочатку потрібно освіту здобути.

Та сусідка моя трохи хамовита, вона накинулась на мене, щоб я не пхала свого носе де мені не треба.

А вчора я дізналась від їхнього малого, що Діаниного хлопця вони вже зятем називають і той робить в них в кімнаті ремонти. Хвалився, що той хлопець шпалери за свої гроші купив і облаштовує для них з Діаною кімнату.

Та то світ такого не бачив, та вона ще не повнолітня, тай батьки геть розуму не мають, що таке дозволяють дочці. Та й куди ж їм ще зятя приймати, якщо їм самим там тісно живеться.

Читайте також: Моя Катя повернулася, і довго не думаючи, відео виставила в Інтернет, щоб усі бачили ту сім’ю. – Мамо, які ж вони безсовісні, гроші за оренду не платять, ступатися з хати не будуть, бо не мають де йти з дитиною на руках! – Навіщо, Катю, ти з ними так вчинила? Адже ми усі люди, маємо розуміти один одного. – Не можу їх терпіти, таких розлізлих людей! – Боюсь, що погубить мою дочку її зверхність

Я собі вже думала, що хтось має все ж таки втрутитися і нагнати їм розуму до голови, піду я до Ірининої мами, яка живе в сусідньому селі, вона жіночка набожна, все їй розповім, нехай вона вплине трохи на них.

Щоб все було по правильному, так, як має бути. Тай мені вже совість буде чиста.

Хіба я не права? Як ви скажете, люди добрі?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!