– Моя свекруха, досі намагається повернути сина в колишню сім’ю! – скаржиться тридцятирічна Наталя. – Ну це вже навіть не смішно! Він розлучився шість років тому, після цього вже одружився зі мною, у нас з ним трирічний синочок… А ця стара відьма досі водить дружбу з колишньою і впевнена, що син отямиться і повернеться до тієї дружині і дітям…
У першому шлюбі у чоловіка народилося двоє дітей. Його колишня завжди відмінно ладила зі свекрухою і була кращою подружкою сестри, тому свекруха всією душею прийняла сторону невістки і її дітей.
– Якщо розведешся – ти мені не син! – кричала вона.
На жаль – він розлучився. Свекруха рвала і метала, вже і після розлучення незграбно, проте щосили намагалася якось помирити подружжя. Тому поява в житті сина Наталі в житті для свекрухи було крахом надій.
Нову невістку свекруха не злюбила одразу і всією душею. І що найприкріше, не тому, що з Наталею щось не так. Просто тому, що Наташа прийшла на місце Світлани, першої дружини.
– Щоб очі мої її не бачили! Бач, розумна, чужого чоловіка відбивати надумала! У нього діти! І вона знала! І всерівно!
– Уявляєш, так і сказала – «чужого чоловіка відбивати»! – ділилася Наталя з подругою. – А нічого, що вони розлучилися рік тому? З головою у неї, чи що, не те? .. Хотіла з нею по-доброму, а тепер принципово не буду робити ніяких кроків. Не хоче – не треба!
– Ну і правильно! – підтримувала Наталю подруга. – Ваше життя – не її справа. Не хоче спілкуватися – тобі ж легше!
Звичайно, Наталя могла б докласти зусиль і хоча б спробувати налагодити контакт, проте не бачила сенсу. Поведінка свекрухи здавалося смішним і наївним.
Подумаєш, налякала стара – ноги її, мовляв, не буде в Наталчині будинку. Так тисячі невісток про таке і мріяти не сміють! Натаі від цього мораторію тільки легше.
… Свекруха свято дотримувалася дане самій собі обіцянку – і порога нового будинку сина не переступала жодного разу. Через якийсь час після початку відносин молоді справили весілля, на яку родичі жениха не зволили з’явитися, ще через певний час народився син. Свекруха жила десь там, в паралельному світі.
Чоловік Наталі регулярно їй дзвонив, іноді їздив в гості, спілкувався з нею з приводу «тих» дітей, які постійно гостювали у бабусі – про «нового» онука бабуся навіть не заїкалися.
Наталя спочатку розповідала про все це зі сміхом – ну і кого покарати хоче бабуся? Наталя без неї живе прекрасно, а вже дитина. Дивно, але сміх незабаром змінився досадою, а там і образою.
Ну ладно, показала характер – думала Наталя. Але скільки можна? Адже рідна ж онук…
Перша дружина чоловіка тим часом зі свекрухою все так же в найближчих відносинах, хоча з часу розлучення пройшло шість років. Постійно дзвонить, питає поради, розповідає про дітей.
Напевно, тому бабуся старанно обходилася старших онуків. Молодший взагалі, крім Наталі, нікому особливо не потрібний: чоловік кожні вихідні летить до «тем» дітям, вони ж, бідолахи, без батька.
До того ж там уже підлітки, з якими батькові по-справжньому цікаво. З малюком він якось не в своїй тарілці. Та й то сказати – молодшого батько в основному бачить по буднях тільки сплячим, які там можуть бути почуття до дитини. Говорити щось чоловікові марно – у кожного своя правда.
В душі у Наталі якась втома і безпросвітність.
Раніше здавалося – ну ось підросте дитина, буде легше. Але чим далі, тим більше зрозуміло, що справа не у віці дитини.
Мабуть, у Наталі з чоловіком все йде до розлучення.
– Смішно! – ділиться Наталя з подругою. – Але у мене таке відчуття, що я дійсно живу з чужим чоловіком. Його сім’я – там, навколо мами. Сестра з сім’єю, діти і… колишня дружина. Мене туди ніхто не кличе, дитину мою теж і хоча я який рік посилено не звертаю на це уваги і роблю вигляд, що все в порядку – яке там «в порядку»…
***
– Твоя Наташа може і непогана, але нам до двору не довелося, чи що! – сказала недавно чоловікові сестра. – За стільки років навіть не спробувала з матір’ю знайти спільну мову, хіба так можна? Любить тебе – повинна любити твою сім’ю. Роби висновки…
Хто винен і що робити, як вважаєте?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
