Зазвичай, коли приходять гості, я з нетерпінням на них чекаю. Я накриваю на стіл, прибираю, сама вдягаюся гарно, роблю макіяж. Бо їхній візит запланований, зазвичай виховані люди наперед домовляються про зустріч.
Але, коли справа стосується родичів – привіт, спонтанні візити. Ось моя свекруха повадилася заходити до нас кілька разів на тиждень, я й не проти, але вона робить це не по-людські якось. На цих вихідних з мамою чоловіка виник справжній конфлікт через її недоречні походи до нас додому.
Свекруха у цілому – добра жінка, але стосунки у нас із нею не склалися. Я дуже втомилася, що вона приходить до нас у гості без попередження. Коли я вийшла у декрет, її візити почастішали. Мені, якщо чесно, вже набридло, що вона не розуміє, що приходить не вчасно.
Ось як вона робить: ходить біля нашого будинку і вирішує заскочити, онука побачити.
Вона дзвонить і питає, чи я вдома, і каже, що зайде до нас на годинку. За дві хвилини до того, як зайде. Я не забороняю, щоб вона приходила до онука, але не люблю, коли люди нав’язуються. Тільки вирішу розслабитися, зробити собі обід, доки малий спить, – Тамара Вікторівна дзвонить.
Тільки захочу маску для волосся зробити чи нарешті ноги поголити — мама чоловіка вже під дверима. Вона не розуміє, що мені неприємно, коли гості приходять до неприбраної квартири, та й не завжди є настрій сидіти і пити чай, розводити теревені зі свекрухою. Хіба це так важко зрозуміти?
Позавчора знову прийшла ось так, зателефонувавши за дві хвилини перед тим, як постукати у двері. Вона, звісно, знала, що я вдома, я відкрила, вона одразу на кухню:
– Чому ти, Аліно, вареників не наліпила? Та й не прибрано щось у тебе!
Я сказала, що йду гуляти з подругою, буду зараз збиратися і чай мені ніколи з нею пити, а приберу я наступного дня, в неділю.
– У неділю не можна прибирати, і як тебе виховували! – фиркнула свекруха і побігла, хряснувши дверима.
Потім чоловік розповів, що його мама дуже сердиться на мене і не розуміє, за що я так з нею. Свекруха вважає, що все робить правильно, дбає про нас. Вона дала частину грошей на те, щоб ми зробили початковий внесок за квартиру, де живемо. Тож вважає, що вона має право приходити, коли захоче.
Вона згадувала, як возила мені їжу, коли я народила малого і дарувала подарунки. Невже тепер вона не може приходити в гості? Та господи, може. Але про це треба домовлятися.
Усі ми дорослі люди, і кожен має свої справи. Так, я народила дитину і ще два з половиною роки буду у декреті. Але мені треба планувати свій день, що я робитиму. Окрім дитини є ще квартира, яку треба прибрати, речі, які треба випрати, та ще приготувати чоловікові вечерю та чекати його у гарному настрої.
Але я й так не виходжу з дому, аби з дитиною погуляти – не завжди встигаю за домашніми справами. У мене зовсім немає часу на себе, а тут ще й свекруха наче дитина. Хіба важко зрозуміти, що такі візити недоречні?
Взагалі її бачити не хочу, нехай ображається.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.