Я вчасно не підняла телефон, коли дзвонив чоловік. Що я пережила, коли повернулась з роботи додому не можу передати.

Працюю на швейній фабриці, маю відповідальну роботу. У мене двоє синочків Андрій та Максим – вони мої крила та підтримка. Заради них і живу.

Чоловік байдужий до нас, хоча живемо під одним дахом. Він часто заглядає у чарку, тому може на рівному місці зчинити “бурю”. В хаті всі його бояться.

Думала (і не один раз ) про розлучення, але сказав Степан, що все зруйнує в хаті. Часто думаю, чому він такий? Його дитинство теж було непросте.

Віра Іванівна (моя свекруха) теж виховувала своїх дітей сама. Чоловік її не цікавився своїми дітьми. Жив, як горох при дорозі.

Тому зробила висновок, що Степан обрав таку ж модель батька для своїх дітей. Не маю кому пожалітись. Моя свекруха в Греції на заробітках, прошу її: “Мамо, візьміть Степана до себе, хоч щось заробить, бо тут для нього нема роботи. Мені важко одній ставити на ноги дітей”.

На що вона мені відповіла: “Надю, зараз тут непростий час, сама шукаю щось краще. Не можу нічим допомогти! “От така свекруха, якщо у її внуків день народження, то лише вітає словесно. Хоч би раз, щось прислала хлопцям.

Якась вона байдужа, мені прикро з цього. У таких умовах важко жити, картаю себе, але долю обрала сама.

Читайте також: Тиждень-два минув від зарплати, і Юля вже біжить до нас з чоловіком, щоб ми позичили гроші, бо не мають чим дітей кормити. Ми позичали, правда, то було “вічне віддавання”, але що зробиш, то наші онуки. А одного дня я потрапила до них в той час, як в Миколи зарплата в кишені опинилася. Та мені очі на лоба полізли. На плиті варилися креветки, на столі два сети суш, а діти їдять полуницю, і тільки задумайтесь – в січні!

Найважче, після чого не можу оговтатись, це та історія з телефоном. На фабриці сильно гудуть швейні машини, їх вимикають під час обідньої перерви, того дня перерва почалась набагато пізніше.

Степан подзвонив десь о другий, я не почула і передзвонила набагато пізніше… Ви не уявляєте, яку сцену ревнощів вчинив чоловік вдома. Приїжджали з відділку, щоб заспокоїти його. Як маю жити з таким чоловіком? Усі сусіди знають, обговорюють.

Шкода мені дітей, які вже дуже сильно “поламані”.

Який вихід з цієї ситуації?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua