Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася.
Для нас з чоловіком це другий шлюб. Ніхто чужу сім’ю не руйнував. Ми вже до знайомства двоє були вільними людьми.
В мене є дочка від попереднього шлюбу. Олесі 14 років, а в Ореста є син Богдан, якому 15 років.
Як тільки Орест розлучився, його дружина, вже колишня, заявила, що не планує жити в Україні і їде до сестри в Канаду, але син в її плани не входив.
Оскільки Орест працював і не дуже мав можливість доглядати за рідним сином, вирішили його віддати на виховання бабусі, моїй свекрусі.
Валентина Дмитрівна проти не була. Вона рано вийшла на пенсію, чоловіка вже на цьому світі не було, тому їй це було в радість. Онука свого вона сильно любить і мене сильно до Богдана не підпускала.
Орест справно платить аліменти. Мій колишній також мені надсилає, але якщо порахувати, то це копійки. І хоча ми не шикуємо і стараємось економити, я мовчу і не вимагаю у колишнього додаткові гроші.
Чоловік живе в моїй квартирі. Ми працюємо і дохід у нас середній. Ось ми й подумали, що варто задуматися про спільну дитинку. І якщо не зараз, то вже ніколи. Більше року нічого не виходило. Пройшли з чоловіком деякі обстеження, і ось на даний час я на четвертому місяці.
І як на зло, в чоловіка почались проблеми на роботі.
То замовлень немає, а він заробляв переважно на відсотках від продажу. То гроші фірма затримує. Я розумію, зараз непростий час для усіх українців…
Я поки працюю, але це вже не надовго.
Словом, ми ледь кінці з кінцями стягуємо, а тут свекруха в неділю з’явилася на нашому порозі. І таким впевненим тоном сказала, щоб Орест ще додатково давав їй на сина гроші, бо все дуже дороге, і їй не хватає.
– Ми йдемо по вулиці, Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. А ти ж розумієш, які зараз на все це ціни.
Мені стало не по собі. Я сама цього не їм, а лише дитині по жменьці купую. А тут вона зі своїми “хотілками”. Знає ж прекрасно, що я при надії, а в Ореста не все так просто на роботі.
Совісті зовсім немає.
Я не стрималася, і сказала, щоб зв’язалася з мамою Богдана. Я впевнена, що там в Канаді їй нема на що скаржитися. Нехай хоч трішки про сина подбає. Свекруха ж відповіла, що це не моя справа. З чого я зрозуміла, що вона пересилає і не погані гроші на сина, але свекруха хоче і з сина “увірвати”.
Наглість її переходить всі межі…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною
- Мені стає не по собі, коли я чую, що двадцятилітні вже заміж виходять. Моїй дочці вже тридцятка минула, а вона досі “холостякує”. Моя Вікторія мила і дуже гарна дівчина, просто в час, коли дівчата виходили заміж, вона багато вчилася. І ось мене вже який день не покидає думка, щоб посватати її з кимось. Моя мама так зі мною зробила, і скажу відверто, я дуже щаслива в шлюбі з Денисом