Як тільки я почала зустрічатися з Євгеном, він сказав мені, що його мама з татом розлучена і мама давно живе в Америці. Там живе і працює старший брат мого чоловіка. Власне, він і подбав, щоб мама туди переїхала.
Брат дуже гарно закінчив школу, і його по якійсь програмі взяли тули на навчання.
На даний час він дуже добре стоїть на ногах. Працює в якійсь міжнародній компанії на досить високій посаді. Там в нього дружина (українка), і син.
Свекруха ж моя має там свій бізнес. В неї декілька своїх салонів краси. Звісно, без допомоги сина вона б такого рівня не досягла.
Ми живемо в її трикімнатній квартирі. Як вона каже, ця квартира вже наша, бо жити в Україні вона не планує. В свекрухи там є вже якийсь “мачо”, але вона все тримає за сімома замками. Ми його не бачили, і якби не брат – не чули.
Це її життя, і я за неї лише рада. Мені те, що ніхто не вчить, як правильно жити – вже щастя! Невістки мене зрозуміють.
Я зрозуміла яка вона людина, коли ми повідомили їй про весілля.
Свекруха за три місяці перед весіллям прилетіла до нас. Але ще по телефону коли ми зв’язувалися з нею, ми наполягали, що не хочемо пишного весілля. Як на нас, це даремно витрачені гроші.
Але мама Євгена була категорично проти.
Вона хотіла всім знайомим і рідним показати, яка вона ” при грошах”, бо зробила таке шикарне весілля молодшому сину.
Старшого було в США, тому всі рідні бачили лише по фото і відео, а тут така нагода показати все наживо.
Весільну сукню ми вибирали разом. Я б сама ніколи не дала такі гроші за “один день”. Як на мене, то краще полетіти кудись відпочити (весілля було ще до війни в Україні).
Меню було на вищому рівні. В якості подарунку, окрім “грубого” конверта свекруха подарувала нам путівку на Мальдіви.
І все б нічого, та єдине, що я пам’ятаю з весілля, це чужі і не знайомі мені люди.
Щоб ви розуміли, вона запросила на наше весілля всіх, кого тільки могла. В мене було таке враження, що це було не наше свято, а її день зустрічі з однокласниками, однокурсниками і тому подібне.
Від моїх родичів було тридцять чоловік, всі інші її знайомі, друзі. Сам Євген половину гостей не знав в лице, що там казати.
Ось така в мене згадка про власне весілля.
А як все відбувалось у вас? Пишне було весілля чи скромне?
Діліться в коментарях. Думаю, буде цікаво!
Гарного і мирного вам дня!
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
