Ми з Дімою познайомилися ще в університеті і зустрічалися з першого курсу. Мій майбутній чоловік красиво залицявся, хоча і не шикував: звідки у студента гроші на шикарні ресторани. Після закінчення вишу Діма зробив мені пропозицію руки і серця, і я, звичайно ж, погодилася навіть не роздумуючи.
Прийшов час знайомитися з його мамою. Треба сказати, я досі не була знайома з його мамою. Ні ви не подумайте, Дмитро не ховав мене від неї, просто я якось не хотіла знайомитися з нею, побоювалася, чи що.
Моя майбутня свекруха ростила сина сама. Тата Діми рано не стало.
У перший день знайомства з Раїсою Вікторівною я дуже нервувала: то вилку впущу, то кухоль з чаєм перекинула, то ще щось. Одним словом, мені здалося, що я не сподобалася майбутній свекрусі.
Ми з Дімою призначили день весілля. Вибрали осінь, вересень, бабине літо. Найкращий час для весіль, так ми з коханим вважали.
Приготування до весілля було божевільним. Треба було розіслати запрошення, а особливо я переживала, як доберуться мої батьки. Вони жили в іншому місті і добиратися до нас було трохи проблематично.
Весільну сукню я вибирала ми з подругою Ірою, вона пропонувала купити таку сукню, яка мені зовсім не подобалася. Я ж шукала шикарну сукню, вже дуже хотілося виглядати найгарнішою нареченою на всьому білому світі, але на таке вбрання, грошей не вистачало. Довелося зупинити свій вибір на не дуже дорогій сукні, але вона мені подобалася.
Ірина пішла пакувати плаття, поки я оби рала розкішну брошку до свого вбрання. Розплатившись, ми поїхали до свекрухи.
За одним зі звичаїв, чоловік не має бачити весільну сукню, і тому я вирішила сховати її у свекрухи, де ми з чоловіком з’являлися дуже рідко.
Настав день весілля. Приїхавши до свекрухи, я почала розпаковувати свою білосніжу весільну сукню.
Розгорнувши її, я не повірила своїм очам. Плаття було все подране на крапті. Я відразу запідозрила в цьому свекруху. Тому що більше не було кому, адже доступ до сукні був тільки у неї! Так я тоді вважала. Я вибігла з квартири і втекла в парк.
Сидячи на лавці, я міркувала як вона могла вчинити зі мною і зі своїм сином, адже ми просто кохали одне одного, а якщо я не сподобалася, то навіщо ж сукню так шматати? Трохи заспокоївшись, я подзвонила Дімі і сказала, що весілля не буде. Діма прилетів через п’ятнадцять хвилин. Дізнавшись, в чому справа він спохмурнів, коханий був абсолютно впевнений, що мама щиро радіє за нас. До розпису залишалося півгодини, Діма схопив мене за руку поволік в РАЦС прямо так, в чому була. Кросівки, джинси і якась кофточка. Ось таким було моє весільне вбрання.
Після весілля ми жили на орендованій квартирі, з матір’ю Діми не спілкувалися, у всякому разі, я.
Діма правда іноді їздив відвідував її, мати все таки. Через рік я народила. Дуже важко все пройшло. Мені вводили якісь препарати, і я весь час спала. Після того як я прокинулася, мені принесли мою дитину.
Увечері прийшов чоловік і розповів мені таку історію. Поки я спала, до мене приходила його мама і сиділа зі мною до останнього, і ще мені розповідали медсестри, що вони чули як вона молилася Господу, щоб він допоміг мені і щоб у нас з малятком все було добре. А ще медсестри розповідали, що приходила якась жінка, як я потім зрозуміла, це була моя найкраща подруга Ірина. І вона просила у мене вибачення за те, що зіпсувала мою весільну сукню…
Виявляється, Ірина була потайки закохана в Дмитра, і навмисне зіпсувала мою сукню, коли ходила упаковувати її. Почувши цю історію я зрозуміла, як же була несправедлива до своєї свекрухи, до Раїси Вікторівни! Я думала, що свекруха дуже нехороша жінка, а виявилося – вона свята людина.
Коли прийшла Раїса Вікторівна, я зі сльозами на очах просила у неї вибачення. Мама Дмитра погладила мене по голові і сказала: нічого дочко, іноді так трапляється. Після виписки ми стали жити у моєї другої мами, вона була категорично проти, щоб ми з дитиною вешталися по орендованим квартирам. Живемо вже три роки душа в душу і збираємо з чоловіком на свою.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
