Ми часто на вихідні відвозимо своїх малих трьох і п’яти років саме до свекрів. Бо вони живуть в нашому містечку, самі дзвонять нам і просять, щоб ми їх привезли.
І тут мені донька, якій 5 рочків, почала таке розказувати:
– Мамо, бабуся весь час просить щось робити, подавати, мити.
Я спочатку не звернула уваги, але донечка щоразу після повернення таке розказує. Та я й сама помітила недавно, коли були у Покрову у них в гостях: то дідусеві окуляри треба подати, то свекрусі стільчик чи рушник чи ще щось, і весь час вона звертається з цими проханнями то до дочки, то до синочка, якому лише три роки. А самій ще тільки 51 рік! Це ж не старість, щоб не встати зайвий раз по пульт від телевізора!
Та й сусідка підтвердила, розповіла мені, що приходить до них у вихідні чай пити чи подивитися кіно, а мала моя стоїть на стільчику й посуд миє! У 5 років!
Ну як так можна ставитися до онуків? Не розумію. Самі ж їх просять що вихідних! Моя мама, наприклад, все для них – смаколики, подаруночки, в неї вони лише граються, коли ми в гості приїздимо, але це не часто буває, бо вона в іншому районі живе.
А ці собі, бачте слуг вихідного дня завели! Але це вже, мабуть з чоловіком треба поговорити, бо вона їх надалі ще більше напрягати й експлуатувати буде. Треба це припиняти. Не вистачало, щоб мої дітки в них прибирати почали чи готувати. А я відчуваю, що й до цього з часом дійде!
Не хочеться, звісно сварок, але й терпіти я не збираюся, тому ж сьогодні розповім все чоловікові.
Автор – Олена К.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
